ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2009 року
м. Київ
к-1574/08
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого судді
Цуркана М. І.,
суддів
Гашицького О. В.,
Мойсюка М. І.,
Розваляєвої Т. С. (доповідач у справі),
Юрченка В. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради на постанову Кіровського міського суду Донецької області від 28 вересня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, стягнення разової щорічної грошової допомоги до 05 травня інвалідам війни, встановив: ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначив, що йому, як учаснику бойових дій, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня як інваліду ІІІ групи належить виплачувати разову грошову допомогу у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Посилаючись на те, що такі виплати в 2004-2007 роках проводилися не в повному обсязі, просив ці дії відповідача визнати протиправними та стягнути з відповідача недоплачену суму матеріальної допомоги у розмірі 7 059 грн. 00 коп. Постановою Кіровського міського суду Донецької області від 28 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року, позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради по виплаті позивачу разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2004, 2007 роки в розмірах нижчих, ніж встановлено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради на користь позивача 2 762 грн. 00 коп. недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни за 2004, 2007 роки та зобов'язано Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області провести відповідні видатки з Державного бюджету, передбачені Управлінню праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради; в задоволені решти позовних вимог відмовлено за їх необґрунтованістю. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради подало касаційну скаргу на них, в якій просить спірні рішення скасувати. В касаційній скарзі зроблене посилання на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законів України «Про Державний бюджет на 2004-2007 роки». Заперечень не надійшло. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судами встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, з врахуванням чого до 5 травня йому виплачувалась разова щорічна грошова допомога: у 2004 році - 130 грн. 00 коп., 2005 році - 270 грн. 00 коп., у 2006 році - 270 грн. 00 коп., у 2007 році - 300 грн. 00 коп. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для врегулювання спірних правовідносин за 2005-2006 роки пріоритетними є норми Закону України «Про Державний бюджет України»; однак рішеннями Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-рп/2004 та від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення статей Законів України «Про Державний бюджет на 2004, 2007 роки», якими встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі 130 грн. 00 коп. та 300 грн. 00 коп., відповідно, а тому виплата разової щорічної грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни у 2004, 2007 роках повинна здійснюватись у розмірах, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Проте з висновками судів можна погодитись лише частково. Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам III групи - сім мінімальних пенсій за віком. Однак Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» учасникам бойових дій передбачена разова допомога в розмірі 130 гривень, Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» - 270 гривень, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» - 270 гривень, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» - 300 гривень. Тобто в даному випадку на період виникнення зазначених спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій. Отже для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах. Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше». За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України. Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. За таких підстав, в частині відмови в стягненні з відповідача суми недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2005, 2006 роки рішення судів є законними. Що стосується 2004, 2007 років, то рішенням Конституційного суду України від 01.12.2004 року було визнано неконституційними положення ст. 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», якими встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється інвалідам війни III групи у розмірі 130 гривень, а рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 - пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Водночас, згідно з ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію. На момент виникнення спірних відносин, а саме: на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2004, 2007 роки» були діючими, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином підстав для визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради неправомірними щодо виплати щорічної одноразової допомоги до 5 травня в 2004 та 2007 роках діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі викладеного і статті 229 КАС України суд касаційної інстанції в частині задоволення позову вважає вірним рішення судів попередніх інстанцій скасувати і в цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові. Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив: Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради на постанову Кіровського міського суду Донецької області задовольнити частково. Постанову Кіровського міського суду Донецької області від 28 вересня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року скасувати в частині визнання неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради по виплаті ОСОБА_1 разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2004, 2007 роки в розмірах нижчих, ніж встановлено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради на користь ОСОБА_1 2 762 грн. 00 коп. недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни за 2004, 2007 роки та зобов'язання Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області провести відповідні видатки з Державного бюджету, передбачені Управлінню праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради на постанову Кіровського міського суду Донецької області. В цій частині ухвалити нове рішення. В задоволені позову про визнання неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради по виплаті ОСОБА_1 разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2004, 2007 роки в розмірах нижчих, ніж встановлено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради на користь ОСОБА_1 2 762 грн. 00 коп. недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни за 2004, 2007 роки та зобов'язання Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області провести відповідні видатки з Державного бюджету, передбачені Управлінню праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради на постанову Кіровського міського суду Донецької області відмовити. В іншій частині постанову Кіровського міського суду Донецької області від 28 вересня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 КАС України.
Головуючий суддя
Цуркан М. І.
судді
Гашицький О. В.
Мойсюк М. І.
Розваляєва Т. С.
Юрченко В. В.