ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ 01029, м. Київ, вул. Московська, 8 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2009 року м. Київ Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Леонтович К.Г., суддів: Фадєєвої Н.М., Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Матолича С.В., при секретарі - Капустинському М.В., за участю представників: Жидачівської районної державної адміністрації - Павловського М.І.; Бережницької сільської ради - Кухта Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою фермерського господарстваОСОБА_1. на постанову господарського суду Львівської області від 18 жовтня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2007 року у справі №3/103-23/112 за позовом фермерського господарстваОСОБА_1. до Жидачівської районної державної адміністрації, Бережницької сільської ради про визнання незаконними розпорядження, акту та протоколу, - ВСТАНОВИЛА: У квітні 2006 року фермерське господарствоОСОБА_1. звернулося в суд з позовом до Жидачівської районної державної адміністрації, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати незаконними та скасувати розпорядження Жидачівської районної державної адміністрації №158 від 12.03.2004 р. про припинення права користування земельною ділянкою фермеромОСОБА_1 розміром 12 га., акту №1 від 04.07.2003 р., протоколу від 18.07.2003 р. про забур'янення ділянки та рішення Бережницької сільської ради №7 від 27.10.2003 р. про звернення до Жидачівської районної державної адміністрації з клопотанням щодо вирішення питання про припинення права користування земельною ділянкою.
Справа № К-13949/07 Доповідач: Леонтович К.Г. В процесі розгляду справи до участі у справі в якості відповідача було залучено Бережницьку сільську раду. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами порушено ст. 144 Земельного кодексу України щодо підстав припинення землекористування, оскільки за фермером ОСОБА_1. на законних підставах і компетентними органами закріплено в довічне успадковуване володіння 12 га землі для ведення селянського фермерського господарювання. Постановою господарського суду Львівської області від 18 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2007 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями фермерське господарствоОСОБА_1. звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1. виділено в довічне успадковуване володіння 12 га землі для ведення селянського господарства з видачею Державного акту від 22.07.1991 р., яким у 1995 р. створене фермерське господарство. На протязі 2002-2003 р.р. головним державним інспектором по використанню і охороні земель Львівської області та представниками Бережницької сільської ради неодноразово складалися протоколи та акти про знаходження земельної ділянки в занедбаному стані, забур'яненою. Позивач попереджався про вжиття відповідних заходів для знищення бур'янів та використання земельної ділянки за призначенням з притягненням до адміністративної відповідальності 25.07.2003 р. На підставі чого Бережницька сільська рада ухвалила 27.10.2003 р. рішення № 7, яким вирішила звернутися з клопотанням до Жидачівської районної державної адміністрації про припинення права користування фермеромОСОБА_1 наданої йому для ведення фермерського господарства земельної ділянки в розмірі 12 га і про передачу її до земель запасу сільської ради. На підставі вказаного рішення ради Жидачівська районна державна адміністрація розпорядженням № 158 від 12.03.2004 р. припинила право користування земельною ділянкою площею 12 га, наданої фермеру ОСОБА_1. на землях Бережницької сільської ради, без змін цільового призначення, і доручено районному відділу земельних ресурсів списати державний акт на право постійного користування землею серії Б № 060336. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції посилалися на ті обставини, що позивачем спірна земельна ділянка не використовувалася за її цільовим призначенням, що призвело до її забур'янення, зниження родючості ґрунтів, зменшення врожайності щодо кадастрових оцінок, тому рішення Бережницької сільської ради № 7 від 27.10.2003 р. та розпорядження Жидачівської районної державної адміністрації № 158 від 12.03.2004 р. про припинення права користування земельною ділянкою відповідають вимогам ст.ст.141, 144 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання їх незаконними. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанції. Спір виник між позивачем та органами місцевого самоврядування і місцевим органом виконавчої влади щодо примусового припинення права власності на земельну ділянку на підставі розпорядження Жидачівської районної державної адміністрації. Позивач вважає що відповідачі незаконними рішеннями порушують його права та інтереси щодо земельної ділянки. Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. В даному випадку оскаржується законність прийнятих органами владних повноважень рішення та розпорядження. Виходячи із предмету та суб'єктів спору, положень ст.17 КАС України вказаний позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідачі, приймаючи оскаржувані рішення, діяли на виконання покладених на них владних управлінських функцій, в іншому порядку перевірити законність оскаржуваних рішень, захистити права та інтереси позивач не має можливості. Стаття 144 Земельного кодексу України регламентує порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства. Судами встановлено, що відповідно до Державного акту від 22.07.1991 р. ОСОБА_1. виділено в довічне успадковуване володіння 12 га землі для ведення селянського господарства, тобто позивачу надана спірна земельна ділянка у власність, а не у користування, тому положення ст.144 ЗК України не можуть застосовуватися до вказаних правовідносин, оскільки вказана стаття регулює припинення права користування, а не власності земельної ділянки. Оскаржуваним розпорядженням Жидачівської районної державної адміністрації, яким припинене право користування земельною ділянкою, відбулося фактично примусове припинення права на земельну ділянку, виділену у власність, що підтверджується обставинами справи та було предметом дослідження судів першої і апеляційної інстанцій. До вказаних правовідносин необхідно застосовувати положення ст. 143 ЗК України, яка регулює відносини щодо припинення права власності на землю в примусовому поряду. Згідно вимог ст.143 ЗК України примусове припинення права на земельну ділянку здійснюється в судовому порядку. Виходячи з наведеного Жидачівська районна державна адміністрація не мала повноважень щодо примусового припинення права власності на земельну ділянку Мадараша В.В. і приймаючи розпорядження № 158 від 12.03.2004 р. про припинення права користування земельною ділянкою вийшла за межі наданих її повноважень, передбачених Земельним кодексом України та ст.21 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”. Аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що розпорядження Жидачівської районної державної адміністрації № 158 від 12.03.2004 р. про припинення права користування земельною ділянкою Мадараша В.В. суперечить наведеним нормам законодавства та прийняте з порушенням наданих повноважень, з аналогічних підстав не відповідає вимогам законодавства і рішення Бережницької сільської ради № 7 від 27.10.2003 р. про звернення з клопотанням до Жидачівської районної державної адміністрації щодо припинення права користування фермером ОСОБА_1 наданої йому для ведення фермерського господарства земельної ділянки розміром 12 га, оскільки оскаржувані рішення не відповідають вимогам законодавчих норм та прийняті з порушенням наданих повноважень, вони підлягають скасуванню як незаконні. При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального та процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття рішення, а тому постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як незаконні. Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в частині скасування рішення сільської ради та розпорядження районної державної адміністрації. Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання неправомірними акт № 1 від 04.07.2003 р. та протокол від 18.07.2003 р. щодо стану земельної ділянки, оскільки вказані акт та протокол не носять нормативно-правового акту чи акту індивідуальної дії, які підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства. Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Касаційну скаргу фермерського господарстваОСОБА_1. - задовольнити частково. Постанову господарського суду Львівської області від 18 жовтня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2007 року - скасувати. Позов фермерського господарстваОСОБА_1. до Жидачівської районної державної адміністрації, Бережницької сільської ради про визнання незаконними розпорядження, рішення, акту та протоколу задовольнити частково. Визнати незаконними та скасувати розпорядження Жидачівської районної державної адміністрації №158 від 12.03.2004 р. про припинення права користування земельною ділянкою фермеромОСОБА_1 розміром 12 га., та рішення Бережницької сільської ради №7 від 27.10.2003 р. про звернення до Жидачівської районної державної адміністрації з клопотанням щодо вирішення питання про припинення права користування земельною ділянкою. В решті заявленого позову відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Судді: (підписи) З оригіналом згідно Суддя Вищого адміністративного суду України К.Г.Леонтович