П О С Т А Н О В А Іменем України 25 лютого 2009 року м. Київ Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого:
Цуркана М.І.
Суддів:
Мойсюка М.І.
Гашицького О.В.
Розваляєвої Т.С.
Юрченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про визнання права та призначення пенсії на пільгових умовах , за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 березня 2007 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2007 року, - у с т а н о в и л а : У січні 2007 рокуОСОБА_1. оскаржила до суду відмову Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці (далі-УПФ) у призначенні їй пільгової пенсії. Зазначала, що з 1 серпня 1979 року по 4 грудня 1989 року працювала оператором прецензійної фотолітографії на Вінницькому радіоламповому заводі, де виконувала роботи, які відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дають право на призначення пільгової пенсії за віком. Посилаючись на те, що УПФ їй безпідставно відмовлено у призначенні пільгової пенсії, просила зобов'язати відповідача призначити пенсію з дня звернення із заявою та стягнути її різницю. Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2007 року позов задоволено частково, зобов'язано УПФ призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з моменту набуття права - 5 вересня 2006 року та виплатити різницю у пенсії. У касаційній скарзі УПФ, з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить ухвалені рішення скасувати та відмовити у позові. Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав. Судами встановлено, щоОСОБА_1. з 1 серпня 1979 року по 4 грудня 1989 року (далі спірний період) працювала оператором прецензійної фотолітографії на Вінницькому радіоламповому заводі. За змістом п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком жінки, незалежно від місця останньої роботи, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». Це означає, що окрім трудового стажу та досягнення жінками 50 років, вони мають право на пенсію за віком на пільгових умовах у разі віднесення виконуваної роботи до відповідного списку. Судами встановлено і ніким не заперечується, що позивачка у спірний період працювала оператором прецензійної фотолітографії на Вінницькому радіоламповому заводі у шкідливих умовах, оскільки виконувала роботи пов'язані з електровакуумним виробництвом. Проте, така робота, на час її виконання, не відносилась до списку №2 затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 р. «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах». Лише постановою Кабінету Міністрів СРСР від 21 січня 1991 р. №10 посада позивачки віднесена до Списку №2, тобто з набранням постановою чинності робота оператора прецензійної фотоліт ографії відноситься до згаданого списку за результатами атестації робочих місць. Оскільки відповідно до законодавства, що діяло раніше, позивачка не мала права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, припинила роботу до віднесення посади до списку із шкідливими і важкими умовами праці, то у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову, а суду апеляційної інстанції залишати його рішення без змін, оскільки оскаржувані дії УПФ вчинені відповідно до закону, в межах повноважень, без порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 За таких обставин, оскаржувані рішення судів не можна визнати законними і обґрунтованими. У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскільки судами повно й всебічно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, прийняті судові рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення. Керуючись статтями 223, 229, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,- п о с т а н о в и л а : Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці задовольнити. Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 березня 2007 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2007 року скасувати та прийняти нову постанову, якою Бінцаровській Марії Валентинівні відмовити у позові. Постанова оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий М.І. Цуркан Судді: М.І. Мойсюк О.В. Гашицький
Т.С. Розваляєва
В.В. Юрченко