П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2009 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого:
Цуркана М.І.
Суддів:
Мойсюка М.І.
Гашицького О.В.
Розваляєвої Т.С.
Бившевої Л.І.
розглянувши в порядку письмово провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську Луганської області на постанову апеляційного суду Луганської області від 27 серпня 2006 року, - у с т а н о в и л а : У жовтні 2006 рокуОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську Луганської області (далі - УПФ) про перерахунок пенсії, виплата якої передбачена статтею 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ). Зазначав, що є інвалідом 3 групи, внаслідок захворювання пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну пенсію передбачену статтею 54 Закону № 796-ХІІ. Посилаючись на те, що розмір призначеної і виплачуваної йому пенсії не відповідає розміру передбаченому цим Законом і на відмову УПФ привести його у відповідність з вимогами Закону, позивач просив суд зобов'язати усунути зазначені порушення провівши вказані перерахунки. Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 19 грудня 2006 року у позові відмовлено. Постановою апеляційного суду Луганської області від 27 серпня 2006 року , рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Дії УПФ щодо відмови перерахувати позивачеві пенсію визнано незаконними, зобов'язано провести перерахунок пенсії у відповідності з вимогами статтей 50, 54 Закону №796-ХІІ, з дня зверненняОСОБА_1з заявою та проводити такий перерахунок у випадку зміни групи інвалідності та розмірів мінімальної пенсії за віком. У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав. Судами встановлено, щоОСОБА_1 є інвалідом 3 групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою. Одержує пенсію по інвалідності в порядку, визначеному статтею 54 Закону № 796-ХІІ. Розрахунок пенсії позивачу проведений, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» і така становить 19,91 гривень. Скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи позов про перерахунок пенсії, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при розрахунку державної пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України. Так, у відповідності зі статтею 49 Закону № 796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. У відповідності з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по третій групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статті 54 Закону України № 796-ХІІ. Щодо правил застосування постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», на яку посилається відповідач, то нею встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та суперечать положенням статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Тому, суд правильно виходив із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, а його висновок, що при розрахунку державної пенсії передбаченої статтею 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, є обгрунтованим. Положення частини третьої статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків судів не спростовують, оскільки ґрунтуються на помилковому трактуванні наведених правових норм. За правилами частини першої 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Разом з тим постанова апеляційного суду, у частині вимог щодо проведення перерахунку пенсій у випадку збільшення мінімального розміру пенсії за віком, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, прийняття судом рішення щодо захисту прав та інтересів осіб на майбутнє, без їх порушення, є безпідставним. Керуючись статтями 223, 224, 229, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,- п о с т а н о в и л а : Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області задовольнити частково. Постанову апеляційного суду Луганської області від 27 серпня 2006 року, в частині зобов'язання проводити в наступному перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням мінімальної пенсії за віком, скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В решті касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Луганської області від 27 серпня 2006 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: М.І. Цуркан Судді: М.І. Мойсюк О.В. Гашицький Т.С. Розваляєва Л.І. Бившева