ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ Справа № К-8461/07 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2009 року м. Київ Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: Амєліна С.Є. - головуючий, Головчук С.В., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В., секретар судового засідання Шевченко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області на постанову судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 21 березня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення щорічної грошової допомоги, в с т а н о в и л а : У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом. Посилався на те, що відповідач в порушення вимог частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» сплачує йому як учаснику бойових дій грошову допомогу у розмірі, що не співвідноситься з мінімальною пенсією за віком, внаслідок чого за 2003-2007 роки утворилася заборгованість, яку просив стягнути в сумі 3 443,75 грн. Постановою Веселівського районного суду Запорізької області від 22 грудня 2006 року позов задоволено частково: стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області на користьОСОБА_1 грошову допомогу за 2006 рік в сумі 1 545 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено. Постановою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 21 березня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано та позов задоволено частково: стягнуто грошову допомогу за 2005 рік в сумі 1 410 грн. В касаційній скарзі відповідач вказує, зокрема, на те, що апеляційний суд не врахував вимоги Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», згідно з яким і відбувалася сплата грошової допомоги позивачу. Просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником бойових дій й відповідно до вимог частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня має право на одержання разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. У 2003 році отримав разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 90 грн., у 2004 році - 120 грн., у 2005 році - 250 грн., у 2006 році - 250 грн., з врахуванням обмежень, встановлених законами України про державний бюджет на відповідні роки. Відповідач, посилаючись на статті 99 й 100 Кодексу адміністративного судочинства України просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення в суд з позовом, тому вимоги щодо 2003-2005 років задоволенню не підлягають. На користь позивача підлягає сплаті разова грошова допомог за 2006 рік, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлювався Законами України. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов в частині стягнення грошової допомоги лише за 2005 рік апеляційний суд виходив з того, що позивач пропустив строк звернення в суд з адміністративним позовом відносно грошової допомоги за 2003-2004 роки, а за 2006 рік таку допомогу сплачено в розмірі, що відповідав вимогам законодавства. Тому на користь позивача підлягає сплаті разова грошова допомог за 2005 рік виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлювався Законами України. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Суд касаційної інстанції погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій про те, що відносно грошової допомоги за 2003-2004 роки позивачем пропущено річний строк звернення в суд з позовом, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, та не доведено поважності причин пропуску, що відповідно до вимог статті 100 вказаного Кодексу є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Статтею 17-1 Закону передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Відповідно до вимог статті 17 вказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Законами України про державний бюджет України встановлювався на відповідний рік розмір щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Так, статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» таку виплату учасникам бойових дій установлено в розмірі 250 грн. Статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» таку виплату учасникам бойових дій установлено в розмірі 250 грн. При цьому пунктом 18 статті 77 вказаного Закону дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги зупинено на 2006 рік. Таким чином у 2005-2006 роках щорічна разова грошова допомога до 5 травня підлягала виплаті в розмірах, встановлених Законами України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» й «Про Державний бюджет України на 2006 рік», положення яких щодо розміру вказаної допомоги не визнано неконституційними. Отже розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, що була сплачена позивачу у 2005-2006 роках, відповідав наведеним нормам права. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення. Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України п о с т а н о в и л а : Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області задовольнити. Постанову судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 21 березня 2007 року в частині стягнення грошової допомоги за 2005 рік скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення щорічної грошової допомоги за 2005 рік. В решті судове рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.
Судді:
С.Є. Амєлін С.В. Головчук М.І. Гурін М.Г. Кобилянський В.В. Юрченко