ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ Справа № К-6184/08 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2009 року м. Київ Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: Амєліна С.Є. - головуючий, Головчук С.В., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В., секретар судового засідання Шевченко Ю.В., з участю ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргоюОСОБА_1 на постанову Пролетарського районного суду міста Донецька від 27 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного від 21 березня 2008 року в справі за позовомОСОБА_1 до Східної регіональної митниці про поновлення на роботі, в с т а н о в и л а : У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом. Зазначала, що наказом голови комісії з питань припинення Донецької митниці від 19 грудня 2006 року №357-к звільнена з 25 грудня 2006 року з посади головного інспектора сектору контролю за майном, що перейшло у власність держави, господарсько-експлуатаційного відділу Донецької митниці на підставі частини 3 статті 38 (за власним бажанням) Кодексу законі про працю України. Наказом начальника Східної регіональної митниці від 22 січня 2007 року №26-к дату звільнення змінено на 22 січня 2007 року. Вважаючи звільнення незаконним просила: - визнати незаконними дії Донецької митниці та Східної регіональної митниці щодо попередження її про вивільнення на підставі пункту 1 статті 40 (через ліквідацію установи) Кодексу законі про працю України; - визнати незаконними накази голови комісії з питань припинення Донецької митниці від 19 грудня 2006 року №357-к та начальника Східної регіональної митниці від 22 січня 2007 року №26-к та поновити на посаді, займаній до звільнення; - зобов'язати відповідача внести відповідні виправлення до трудової книжки в частині правонаступництва установи та визнати те, що 23 січня 2007 року вона перебуває у вимушеному прогулі з вини Східної регіональної митниці. Постановою Пролетарського районного суду міста Донецька від 27 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного від 21 березня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено. В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивачка ставить питання про скасування судових рішень. Просила постановити нове рішення про задоволення позову. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 займала посаду головного інспектора сектору контролю за майном, що перейшло у власність держави, господарсько-експлуатаційного відділу Донецької митниці. Наказом голови Державної митної служби України від 15 вересня 2006 року №785 «Про створення та припинення деяких митних органів» ліквідовано Донецьку митницю, ліквідаційну процедуру розпочато з 01 жовтня 2006 року. З 01 жовтня 2006 року створено Східну регіональну митницю. 06 грудня 2006 року позивачка подала на ім'я комісії з питань припинення Донецької митниці заяву, в якій посилаючись на порушення її конституційних прав просила з 25 грудня 2006 року звільнити з займаної посади на підставі частини 3 статті 38 (за власним бажанням) Кодексу законі про працю України. 15 грудня 2006 року ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення на підставі пункту 1 статті 40 (через ліквідацію установи) Кодексу законів про працю України та запропоновано посаду в новоствореній Східній регіональній митниці, від якої позивачка відмовилась. Наказом голови комісії з питань припинення Донецької митниці від 19 грудня 2006 року №357-к звільнена з займаної посади з 25 грудня 2006 року на підставі частини 3 статті 38 (за власним бажанням) Кодексу законі про працю України. З 21 грудня 2006 року по 19 січня 2007 року позивачка була тимчасово непрацездатною. Наказом начальника Східної регіональної митниці від 22 січня 2007 року № 26-к внесено зміни до наказу від 19 грудня 2006 року №357-к: дату звільнення позивачки змінено на 22 січня 2007 року. Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про те, що накази прийняті суб'єктами владних повноважень правомірно, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Судами правильно встановлено, що відбулося реформування митних органів, внаслідок чого ліквідовано Донецьку митницю, де працювала позивачка. Через ліквідацію установи позивачка підлягала звільненню за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, відповідно до якого трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний з власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації установи, про що її було попереджено в порядку, передбаченому частиною 1 статті 49-2 вказаного Кодексу, 15 грудня 2006 року. Однак, 06 грудня 2006 року ОСОБА_1 виявила бажання звільнитися за власним бажанням з 25 грудня 2006 року, про що подала відповідну заяву. Під час попередження про звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України позивачка не виявила бажання відкликати заяву про звільнення за власним бажанням. Тому головою комісії з питань припинення Донецької митниці прийнято наказ від 19 грудня 2006 року №357-к про її звільнення з займаної посади з 25 грудня 2006 року на підставі частини 3 статті 38 (за власним бажанням) Кодексу законі про працю України. Вказаний наказ прийнято суб'єктом владних повноважень з дотриманням порядку та строку, встановленого частиною 3 статті 38 вказаного Кодексу, відповідно до якої працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Вимоги частини 3 статті 40 Кодексу законі про працю України, відповідно до яких не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, не поширюються на випадок повної ліквідації установи та на випадки звільнення з ініціативи працівника. При ліквідації підприємства (установи, організації) працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку. ОСОБА_1 не було переведено на роботу до Східної регіональної митниці в установленому порядку, тому начальник вказаної установи на мав права видавати наказ щодо особи, яка не перебувала зі Східною регіональною митницею в трудових відносинах. Видаючи наказ від 22 січня 2007 року № 26-к стосовно позивачки суб'єкт владних повноважень вийшов за межі наданих повноважень, тому вказаний наказ підлягає визнанню нечинним. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення. Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України п о с т а н о в и л а : Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Пролетарського районного суду міста Донецька від 27 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного від 21 березня 2008 року скасувати в частині відмови в позові про визнання незаконним наказу щодо зміни дати звільнення. Ухвалити нове рішення, яким визнати незаконним наказ начальника Східної регіональної митниці від 22 січня 2007 року №26-к «Про внесення змін до наказу голови комісії з питань припинення Донецької митниці від 19 грудня 2006 року №357-к». В решті судові рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.
Судді:
С.Є. Амєлін С.В. Головчук М.І. Гурін М.Г. Кобилянський В.В. Юрченко