ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2009 року м. Київ Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого Загороднього А.Ф. суддів Білуги С.В. Гаманка О.І. Заїки М.М. Леонтович К.Г. при секретарі Сперкач Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Авдіївського міського суду від 16 вересня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 04 грудня 2003 року у справі за його позовом до управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про стягнення одноразової допомоги на оздоровлення, - в с т а н о в и л а: У червні 2003 року ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про стягнення одноразової допомоги на оздоровлення. Посилався на те, що йому, як інваліду Чорнобильської катастрофи 2 групи, відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічно повинні виплачувати допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Проте, за 2001, 2002 роки йому виплатили лише по 26,70 грн. Незважаючи на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівнянні з постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року, виплати проведені відповідно до положень постанови. Просив задовольнити його позов та стягнути з відповідача 1596,6 грн. Рішенням Авдіївського міського суду від 16 вересня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 04 грудня 2003 року, в задоволенні позову відмовлено. У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення Авдіївського міського суду від 16 вересня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 04 грудня 2003 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалід другої групи. Оскільки за 2001-2002 роки грошова допомога на оздоровлення виплачувалась позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996р. № 836, а не статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_1. звернувся до суду. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна компенсація на оздоровлення, зокрема інвалідам другої групи, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірі 5 мінімальних розмірів заробітної плати. Згідно частини 7 статті 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Відповідно до Закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плат на 2000 рік» від 01.06.2000р., Закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік» від 13.12.2001р. розмір мінімальної заробітної плати у 2001 році становив 118 грн. на місяць, а з липня 2002 року - 165 грн. Зі змісту вимог вищенаведених законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2001-2002 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Встановлений у 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати на 2003-2005 роки, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996р. № 836. За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати. З урахуванням отриманої ОСОБА_1суми 26,70 грн. та розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати, на користь позивача за 2001-2002 роки підлягає стягненню 1361,6 грн. Вимоги позивача про стягнення щорічної допомоги за 2001 рік із розрахунку 165 грн. мінімальної заробітної плати є необґрунтованим, у зв'язку з цим позов підлягає частковому задоволенню. Обставини справи встановлені повно і правильно, але судами невірно застосовано норми матеріального права, а тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1. Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - п о с т а н о в и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Авдіївського міського суду від 16 вересня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 04 грудня 2003 року у справі за позовом ОСОБА_1. до управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про стягнення одноразової допомоги на оздоровлення скасувати. Постановити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про стягнення одноразової допомоги на оздоровлення задовольнити частково. Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради виплатити Горкунову Володимиру Борисовичу недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2001-2002 роки в розмірі 1361,6 грн. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради 102 грн. судового збору на користь держави. Постанова оскарженню не підлягає. Головуючий Загородній А.Ф. Судді Білуга С.В. Гаманко О.І. Заїка М. М. Леонтович К.Г.