ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2009 року м. Київ Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Суддів: Бутенка В. І., Лиски Т. О. (доповідач), Мироненка О. В., Сороки М. О., Штульмана І. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області про перерахунок пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області на постанову Ровеньківського міського суду Луганської області від 27 червня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2007 року, - В С Т А Н О В И Л А: У червні 2007 рокуОСОБА_1. звернувся до Ровеньківського міського суду Луганської області з позовом до УПФ України в м. Ровеньки про зобов'язання зробити перерахунок пенсії з 16.04.2007 та зобов'язання в подальшому здійснювати перерахунки пенсії в разі підвищення розміру мінімальної пенсії за віком. Постановою Ровеньківського міського суду Луганської області від 27 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2007 року, позов задоволено. Зобов'язано УПФ України в м. Ровеньки здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 як інваліду ІІІ групи в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» мінімального розміру пенсії за віком в сумі 410 гривень 06 коп. з 16 квітня 2007 року і в подальшому провадити перерахунок пенсії з розміру мінімальної пенсії, встановленої виключно законами України. У касаційній скарзі УПФ України в м. Ровеньки ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач повинен здійснити нарахування та виплату пенсій позивачу виходячи з розмірів, встановлених Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету». Висновки судів відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Так, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і відповідно до положень ст. 14 Закону № 796-ХІІ його віднесено до осіб першої категорії, а також визнано інвалідом ІІІ групи. Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону № 796-ХІІ, є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону № 796-ХІІ, а не Постанова КМУ № 1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав. Частиною п'ятою статті 54 Закону № 796-ХІІ передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Однак, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком. Зі статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. З огляду на викладене не беруться до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ. Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму. Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. Залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було встановлено мінімальний розмір пенсії за віком, який суди попередніх інстанцій застосовували під час перевірки законності дій відповідача щодо проведення перерахунку пенсій та невиплати недонарахованої суми пенсій. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зобов'язали відповідача здійснити перерахунок пенсій позивачеві з врахуванням даних розмірів. Однак, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині подальшого проведення перерахунку пенсії позивачу у разі підвищення мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому. Оскільки, відповідно до вимог пенсійного законодавства, в тому числі й ч. 4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у заявника виникає право на перерахунок пенсії з моменту звернення пенсіонера за таким перерахунком - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Тому колегія суддів приходить до висновку, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 необхідно проводити з 01.05.2007, оскільки він звернувся за перерахунком лише 16.04.2007. Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,- П О С Т А Н О В И Л А: Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області задовольнити частково. Постанову Ровеньківського міського суду Луганської області від 27 червня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2007 року скасувати. Позов задовольнити частково. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області здійснити перерахунок пенсії Писаренку Миколі Васильовичу відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.05.2007. В іншій частині позову відмовити. Постанова оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України Судді: