ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 лютого 2009 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого:
Цуркана М.І.
Суддів:
Розваляєвої Т.С. Гашицького О.В.
Мойсюка М.І.
Бившевої Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на постанову Донецького адміністративного апеляційного суду від 28 серпня 2007 року і додаткову постанову цього ж суду від 4 вересня 2007 року,- у с т а н о в и л а : У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України м. Лисичанську Луганської області (далі-УПФ) про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії, виплата якої передбачена статтями 50, 54 Закону України № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року (далі - Закон № 796). Зазначав, що є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, одержує державну і додаткову пенсії, виплата яких передбачена статтями 50 і 54 Закону № 796. Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом і на відмову УПФ привести їх у відповідність з його вимогами, позивач просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його усунути зазначені порушення провівши вказані перерахунки та проводити перерахунок пенсій у разу підвищення розміру мінімальної пенсії за віком. Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 16 лютого 2007 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2007 року та додатковою постановою цього ж суду від 4 вересня 2007 року, рішення суду першої інстанції скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Постановлено визнати дії УПФ неправомірними, зобов'язано зробити позивачеві перерахунок державної і додаткової пенсій з дня звернення з заявою та проводити такий перерахунок у випадку збільшення мінімального розміру пенсії за віком. У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав. Судами встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, одержує державну і додаткову пенсію по інвалідності на підставі статтей 50, 54 Закону № 796. Розрахунок пенсії позивачеві УПФ провело виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» розміру, який складає 19,91 грн. Відмовляючи ОСОБА_1 у позові, суд першої інстанції виходив з правомірності дій УПФ і того, що перерахунок пенсії повинен здійснюватись в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» розміру, з величини 19,91 грн. Скасовуючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796 застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. З висновком апеляційного суду погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України. Так, статтею 49 Закону № 796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу. Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 796. Щодо правил постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категорія пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», на яку посилається відповідач, то нею встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та суперечать положенням статей 50, 54 Закону № 796. Апеляційний суд правильно виходив із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, а його висновок, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796 застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком є обґрунтованим. Положення частини третьої статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм. За правилами частини першої 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Разом з тим, ухвалені апеляційним судом рішення у частині вимог щодо проведення перерахунку пенсій у випадку збільшення мінімального розміру пенсій за віком, підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, прийняття судом рішення щодо захисту прав та інтересів осіб на майбутнє, без їх порушення, є безпідставним. На підставі викладеного та керуючись статтями 223, 224, 229, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,- п о с т а н о в и л а : Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області задовольнити частково. Постанову Донецького адміністративного апеляційного суду від 28 серпня 2007 року і додаткову постанову цього ж суду від 4 вересня 2007 року, в частині позовних вимог про зобов'язання проводити в наступному перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням мінімальної пенсії за віком, скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В решті касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького адміністративного апеляційного суду від 28 серпня 2007 року і додаткову постанову цього ж суду від 4 вересня 2007 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.
Головуючий:
М.І. Цуркан
Судді:
Т.С. Розваляєва
О.В. Гашицький
М.І. Мойсюк
Л.І. Бившева