П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2009 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого:
Цуркана М.І.
Суддів:
Мойсюка М.І.
Гашицького О.В.
Розваляєвої Т.С.
Юрченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення компенсації у зв'язку з втратою годувальника, за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2007 року,- у с т а н о в и л а : У березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради (далі - УПСЗН) про стягнення компенсації у зв'язку з втратою годувальника. Зазначала, що у червні 2006 року помер її чоловік ОСОБА_2, смерть якого пов'язана з участю ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно зі статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XІІ (далі Закон №796-ХІІ), їй належить до виплати компенсація у розмірі 60 мінімальних заробітних плат. Посилаючись на те, що УПСЗН виплатило компенсацію у розмірі 379,30 гривень, що не співвідноситься з розміром, встановленим статтею 48 Закону №796-ХІІ , позивачка просила стягнути 22120, 70 гривень компенсації за втрату годувальника. Постановою Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 13 червня 2007 року позов задоволено. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2007 року, рішення суду першої інстанції, у частині стягнення 51 гривні судового збору, скасовано та відмовлено у позові, в решті рішення суду залишено без змін. У касаційній скарзі УПСЗН , посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить прийняту постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав. Задовольняючи позов про стягнення 22120,70 гривень компенсації за втрату годувальника суди виходили з того, що у червні 2006 року помер чоловік позивачки, смерть якого пов'язана з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. А тому виходячи з вимог статті 48 Закону № 796-XІІ, визнали належним їй до виплати компенсацію у розмірі 60 мінімальних заробітних плат. Проте до такого висновку суди дійшли в порушення норм матеріального права. Дійсно, за змістом абзацу 6 частини 1статті 48 Закону № 796-XІІ, сім'ям, які втратили годувальника належить до виплати компенсація у розмірі 60 мінімальних заробітних плат. Разом з тим, задовольняючи позов про стягнення компенсації суди не врахували того, що дія абзацу 6 частини 1 статті 48 Закону № 796-XІІ, в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік, згідно із Законом України від 20 грудня 2005 року №3235-ІУ, була зупинена. А тому застосовувати кратність мінімальної заробітної плати для розрахунку допомоги на оздоровлення за 2006 рік правових підстав не було, а відповідно і задовольняти позов. З листа УПСЗН від 20 лютого 2007 року № 01-04/429 вбачається, що допомога позивачці виплачена у розмірі 379,30 гривень, тобто у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За таких обставин дії відповідача у період виплат, є правомірними і такими, що ґрунтуються на законі. Закон України від 20 грудня 2005 року №3235-ІУ, у частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, неконституційним не визнано, а відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому, підстав для задоволення позову і стягнення компенсації у судів не було, у зв'язку з чим ухвалені рішення слід скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити . Керуючись статтями 223, 229, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,- п о с т а н о в и л а : Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради задовольнити частково. Постанову Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 13 червня 2007 року і постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2007 року, у частині стягнення компенсації за втрату годувальника, скасувати та відмовити у позові. В решті судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Постанова оскарженню не підлягає, крім випадків і порядку, передбачених статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: М.І. Цуркан Судді: М.І. Мойсюк О.В. Гашицький Т.С. Розваляєва В.В. Юрченко