№ К-38518/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.02.2009 м. Київ Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Усенко Є.А. суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Карася О.В., Федорова М.О. при секретарі Руденко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2006 у справі № 18/403/06-АП господарського суду Запорізької області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції про зобов’язання списати безнадійний податковий борг у сумі 98 949,59 грн ВСТАНОВИВ: Постановою господарського суду Запорізької області від 05.09.2006, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2006, в позові ТОВ «Маяк» до Мелітопольської ОДПІ про зобов’язання списати безнадійний податковий борг з прибуткового податку з громадян в сумі 98 949,59 грн відмовлено. Судові рішення вмотивовані посиланням на встановлення в судовому процесі відсутності спору щодо факту існування у позивача станом на дату вирішення спору податкового боргу з прибуткового податку з громадян в сумі 98 949,59 грн, що виник у 2002 та 2003 роках через форс-мажорні обставини, які підтверджені висновками Торгово-промислової палати України від 27.03.2003 № 2381/05-4 та від 12.08.2003 № 10626/05-4, та на статті 70, 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими заборонено проведення у 2006 році списання заборгованості суб’єктів господарювання по податках та зупинено на 2006 рік дію підпункту «г» підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». В касаційній скарзі ТОВ «Маяк» просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій статті 58 Конституції України, статті 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», статей 70, 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що спір виник внаслідок несписання відповідачем за заявою ТОВ «Маяк» від 16.06.2006 податкового боргу з прибуткового податку з громадян, що виник у 2002 та 2003 роках через форс-мажорні обставини, які підтверджені висновками Торгово-промислової палати України від 27.03.2003 № 2381/05-4 та від 12.08.2003 № 10626/05-4. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій посилалися на положення статей 70, 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими встановлено заборону у 2006 році списання заборгованості (недоїмки) суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами) /стаття 70/; з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію підпунктів «в» та «г» підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» /стаття 77/. Застосовуючи наведені норми до фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій, разом з тим, не врахували правила дії нормативно-правового акта в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце / пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 / справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів /. Як встановлено судом, податковий борг на спірну суму виник у позивача станом на 05.04.2002, 10.07.2002, 12.07.2002, 10.03.2003, 27.04.2003, 16.06.2003 через форс-мажорні обставини, які підтверджені висновками Торгово-промислової палати України від 27.03.2003 № 2381/05-4 та від 12.08.2003 № 10626/05-4. Відповідно до підпункту «г» підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в редакції Закону, що діяла станом на вказані дати, підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під терміном «безнадійний» слід розуміти податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили /форс-мажорних/ обставин. Оскільки зазначений податковий борг позивача згідно висновків Торгово-промислової палати України виник станом на 05.04.2002, 10.07.2002, 12.07.2002, 10.03.2003, 27.04.2003, 16.06.2003 через обставини непереборної сили, то згідно з підпунктом «г» підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в редакції Закону, що діяла станом на вказані дати, такий податковий борг визнавався безнадійним власне на вказані дати. Зі змісту статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» випливає, що положення цієї статті щодо зупинення дії підпунктів «в» та «г» підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» фактично запроваджені з метою виконання статті 70 першого з названих законів, тобто між вказаними нормами є прямий зв’язок, а саме: забороняється у 2006 році списання тієї заборгованості (недоїмки) суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами), стосовно якої в 2006 році минув строк позовної давності та яка виникла внаслідок обставин непереборної сили /форс-мажорних обставин/. Отже, в 2006 році не підлягав списанню зокрема той податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили /форс-мажорних обставин/ в 2006 році, оскільки через зупинення підпункту «г» підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей податковий борг в 2006 році не визнається безнадійним. Як вже зазначалося, податковий борг позивача набув статусу безнадійного ще в 2002 та 2003 роках на дати, вказані ТПП України у висновках від 27.03.2003 № 2381/05-4 та від 12.08.2003 № 10626/05-4, а відтак, положення статей 70, 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на нього не поширюються. Наведене дає підстави для задоволення позову. Згідно зі статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Враховуючи, що обставини справи встановлені повно і правильно, але їм дана неправильна правова оцінка внаслідок неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову з викладених в цій постанові підстав. Керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» задовольнити, скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 24.11.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2006, позов задовольнити: зобов’язати Мелітопольську об’єднану державну податкову інспекцію списати безнадійний податковий борг з прибуткового податку в сумі 98 949,59 грн. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий підпис Є.А.Усенко Судді підпис Л.І.Бившева
підпис Н.Є.Маринчак
підпис О.В.Карась підпис М.О.Федоров З оригіналом згідно Відп. секретар Н.В.Руденко