№К-637/07
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01029, м.Київ, вул.Московська, 8 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.02.2009 Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: головуючого Ланченко Л.В. суддів Маринчак Н.Є. Пилипчук Н.Г. Рибченка А.О. Степашка О.І. при секретарі: Остапенку Д.О. за участю представників: позивача: не з’явився. відповідача 1: не з’явився. відповідача 2: не з’явився. розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 28.11.2006 та постанову Господарського суду Запорізької області від 20.09.2006 у справі №3/257/06-АП-23/461/06-АП-3/360/065-АП за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТВІН», 2. Приватного підприємства «Дінора» про визнання недійсним правочину (договору) купівлі-продажу, - ВСТАНОВИВ: Постановою Господарського суду Запорізької області від 20.09.2006, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.11.2006, позов ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя задоволено частково. Визнано недійсною угоду купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) в сумі 1536000 грн., укладену між ТОВ фірма «Твін» та ПП «Дінора», яка підтверджується податковою накладною №10243 від 01.10.2003. В іншій частині позовних вимог відмовлено. У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та про прийняття нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального права. Відповідач-1 у запереченнях на касаційну скаргу просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення – без змін. Відповідач-2 заперечень на касаційну скаргу не надав. Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст.221 КАС України. Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого. Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт взаємовідносин між ТОВ фірма «Твін» та ПП «Дінора» по договору купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів на суму 1536000 грн., у т.ч. ПДВ 256000 грн. підтверджується податковою накладною №10243 від 01.10.2003, а також постановою Господарського суду Запорізької області від 14.04.2006, яка набрала законної сили, у справі №13/172/06-АП, згідно якої ТОВ фірма «Твін» відмовлено у задоволенні позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000772302/0/17967 від 29.09.2005, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 256000 грн. та штрафні санкції – 128000 грн. Оскільки рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.02.2004 у справі №2-1696/04 визнано недійсними установчі документи ПП «Дінора» з моменту реєстрації та свідоцтво платника ПДВ, яке було анульовано ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська згідно акта №116 від 29.07.2004, суди дійшли висновку про підтвердження наявності у ПП «Дінора» при укладенні спірного договору, мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Встановивши відсутність у відповідача-1 умислу на ухилення від оподаткування, судами зроблено висновок, що у якості винятку з правил щодо наслідків визнання угоди недійсною на підставі ст.208 ГК України, передбачено стягнення всього виконаного саме з сторони, яка мала умисел на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, в даному випадку з відповідача-2. Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія не погоджується, виходячи з такого. На обґрунтування позову податкова інспекція послалась на приписи статті 207, 208 ГК України. Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов’язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Однак, відповідно до пункту 5 розділу IX «Прикінцеві положення» ГК України положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються в разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цим кодексом. Положення ГК щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються в разі, якщо вони пом’якшують відповідальність за вказані порушення. ЦК УРСР, стаття 49 якого встановлювала, зокрема, конфіскаційні санкції за укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, втратив чинність із 01.01.2004. ЦК України таких санкцій не передбачає. За змістом частини 2 статті 5 ЦК України він має зворотну дію в часі у випадках, коли пом’якшує або скасовує відповідальність особи. Крім того, відповідно до статті 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, – нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. У статті 49 ЦК УРСР, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, також ішлося про недійсність угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, тобто ця угода визнавалась недійсною на підставі закону. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення. Судами попередніх інстанцій правильно не застосовано санкції, встановлені за виконання угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, однак з обґрунтуванням такого рішення погодитися не можна. Водночас помилковість мотивів відмови у позові не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення у цій частині. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції доходить висновку, що судові рішення у частині визнання недійсною угоди купівлі-продажу підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в позові, а в іншій частині - підлягають залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, - ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя задовольнити частково. Постанову Господарського суду Запорізької області від 20.09.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 28.11.2006 у частині задоволення позову про визнання угоди недійсною скасувати, прийняти нову постанову в цій частині – в позові відмовити. В решті судові рішення залишити без змін. Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин. Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Є.Маринчак Н.Г.Пилипчук А.О.Рибченко О.І.Степашко