№ К-26825/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.02.2009 м. Київ Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Усенко Є.А. суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О. при секретарі Руденко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2006р. у справі № 5/850-12/137 (5/300-23/31) господарського суду Львівської області за позовом корпорації «Укрнерудпром» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ: Постановою господарського суду Львівської області від 10.01.2006 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2006 р., позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова № 261/10/23-2 від 10.01.2004 р. про визначення корпорації «Укрнерудпром» податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток у сумі 30482200,00 грн., в тому числі 15241100,00 грн. – основний платіж та 15241100,00 грн. – штрафні санкції, накладені на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Судові рішення вмотивовані висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у ДПІ законних підстав для збільшення в податковому обліку корпорації «Укрнерудпром» валових доходів за ІІ квартал 2003року на 37211956,00 грн. по операціях з придбання товарів у підприємства «Регіон-Професіонал», ліквідованого 16.05.2003 р., оскільки у зв’язку з розрахунком з цим підприємством шляхом видачі векселя з терміном погашення у березні 2010 року кредиторська заборгованість в зазначеній сумі у позивача відсутня; за ІІ квартал 2002 року на 68900,00 грн. по операціях з придбання товарів у ТОВ «Екстра-Лагуна», державну реєстрацію якого скасовано рішенням господарського суду Черкаської області від 07.05.2002 р., та за ІІ квартал 2003 року на 6175280,00 грн. по операціях з ТОВ «Агротракторсервіс», визнаного банкрутом рішенням господарського суду Львівської області від 25.11.2003 р., оскільки кредиторська заборгованість позивача перед цими підприємствами може бути визнана безнадійною після завершення процедури ліквідації цих підприємств, що на момент проведення перевірки було відсутнє, а крім того позивач розрахувався з ТОВ «Екстра-Лагуна» векселем зі строком погашення в січні 2007 року. Суди попередніх інстанцій, крім того, дійшли висновку про неправомірне зменшення ДПІ на підставі підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в податковому обліку позивача валових витрат за І квартал 2001 року на 260000,00 грн. по операціях з придбання товарів у ТОВ «Екстра-Лагуна», за ІУ квартал 2001 року на 4997580,00 грн. і за І квартал 2002 року на 1964000,00 грн. по операціях з придбання ремонтних робіт у ПП «Агропромснаб», за ІІ квартал 2001 року на 3286000,00 грн. по операціях з придбання ремонтних робіт у ПП «Сана-К», за ІІІ квартал 2001 року на 3015000,00 грн. по операціях з придбання товару та послуг у ПП «Інтелект-Сервіс» з огляду на встановлені в судовому процесі факти видачі позивачем векселів в розрахунок за придбані товари та послуги ТОВ «Екстра-Лагуна» та ПП «Інтелект-Сервіс»; підтвердження витрат позивача, пов’язаних з придбанням товарів та послуг у вказаних постачальників первинними бухгалтерськими документами; відсутності факту визнання в установленому законом порядку недійсними договорів, укладених позивачем з цими постачальниками. В касаційній скарзі ДПІ у Франківському районі м. Львова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій ст. 223 Цивільного кодексу УРСР, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст.69, 70 КАС України. Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну. Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобов’язання згідно повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова № 261/10/23-2 від 10.01.2004 р. слугував висновок контролюючого органу про порушення корпорацією «Укрнерудпром» підпункту 1.22.1 пункту 1.22 ст.1, пункту 4.1 ст.4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», викладений в акті про результати комплексної документальної перевірки № 290/23-2/30163522 від .12.2003. Наявні у справі письмові докази підтверджують, що податкові зобов’язання в сумі 15241100,00 грн. / основний платіж / донараховані позивачу у зв’язку із заниженням валового доходу в податковому обліку за ІІ квартал 2002 року на 68900,00 грн. / сума донарахованого податкового зобов’язання 20670,00 грн. / та за ІІ квартал 2003 року на 37211956,00 грн. / сума донарахованого податкового зобов’язання 11174156,00 грн. / внаслідок не включення до валового доходу кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «Екстра-Лагуна» та підприємством «Регіон-Професіонал» в зазначених сумах; завищенням валових витрат в податковому обліку за І квартал 2001 року на 260000,00 грн. по операціях з ТОВ «Екстра-Лагуна» / сума донарахованого податкового зобов’язання 93600,00 грн. /, ІІ квартал 2001 року на 3286000,00 грн. по операціях з приватним підприємством «Сана-К» / сума донарахованого податкового зобов’язання 958800,00 грн. /, за ІІІ квартал 2001 року на 3618000,00 грн. по операціях з ТОВ «Інтелект-Сервіс» / сума донарахованого податкового зобов’язання 905400,00 грн., за ІУ квартал 2001 року на 4997580,00 грн. та за І квартал 2002 року на 1964000,00 грн. по операціях з приватним підприємством «Агропромснаб» /суми донарахованих податкових зобов’язань 1499274,00 грн. та 589200,00 грн. / / т.1 а. с. 20-25, т. 6 а. с. 31 /. Зазначене в акті перевірки порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок не включення до валового доходу в ІІ кварталі 2003 року кредиторської заборгованості в сумі 6175280,00 грн. перед ТОВ «Агротракторсервіс», визнаного банкрутом постановою господарського суду Львівської області від 25.11.2003, контролюючим органом не враховане при визначенні суми податкового зобов’язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення. Наявною у справі карточкою субконто за ІУ квартал 2003 року з початку року станом на 01.01.2003 в бухгалтерському обліку позивача обліковувалась кредиторська заборгованість перед підприємством «Регіон-Професіонал» в сумі 20033478,00 грн. Ця заборгованість перейшла з 2002 року, як заборгованість за придбані товари, послуги, що обліковувалась на субрахунках 90.3, 64.4, 28.1 /дебет/ та 37.71, 63.1 /кредит/ / карточка субконто за ІУ квартал 2002 року – т.1, а.с.139,140 /.
По яких господарських операціях та у зв’язку з придбанням яких товарів / робіт, послуг / виникла заборгованість в зазначеній сумі, в акті перевірки не вказано. Додатком до наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України «Про затвердження Переліку типових документів» від 20.07.1998 № 41, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.09.2998 за № 576/3016 / з наступними змінами і доповненнями / встановлено, що первинні документи і додатки до них, які фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах / касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та інші / зберігаються протягом трьох років за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства, а для бюджетних установ та організацій, а також для госпрозрахункових підприємств і організацій, які знаходяться у сфері управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, - ревізії. Згідно акту прийому-передачі векселя від 03.03.2003 корпорація «Укрнерудпром» передала підприємству «Регіон-Професіонал» в погашення заборгованості за договорами № 11/11/02-3 від 11.11.2002 , № 02/12/02-2 від 02.12.2002, № 10/09/02-2 від 10.09.2002 дванадцять простих векселів на загальну суму 20033478,00 грн. зі строком сплати 3, 4 березня 2010 року. Акт передачі векселів був пред’явлений позивачем під час перевірки. Заборгованість по векселях та її часткове погашення в бухгалтерському обліку відтворена по рахунках 37.1 «Розрахунки з різними дебіторами», 63.1 « Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 62.1 «Короткострокові векселі видані» /дебет/ та 62.1. 37.1 /кредит/ і станом на 01.01.2004 склала 12283478,00 грн., що підтверджується карткою субконто та аналізом субконто за ІУ квартал 2003 року з початку року / т. 1, а. с. 137, 138 /. Факт сплати позивачем векселедержателям заборгованості за векселями, переданими згідно акту від 03.03.2003, підтверджується актами пред’явлення векселів до оплати, в яких вказані номери бланків векселів, платіжними дорученнями на перерахування грошових коштів, карткою субконто за ІУ квартал 2003 року, в якій також зазначені ці векселі / т.5, а. с. 51-58, 112-150 /. Згідно з частинами 1 та 3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Відповідно до частини 1 ст. 38 Уніфікованого Закону про переказні та прості векселі, запровадженого Конвенцією від 07.06.1930, яка набрала чинності для України з 06.01.2000, держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів. Це положення так само, як, зокрема і положення щодо індосаменту застосовуються і до простих векселів, що передбачено ст. 77 зазначеного Закону. З огляду на положення цього Закону щодо індосаменту / статті 11-20 / держателем векселя може бути не тільки особа, якій чи сплатити наказу якої видано вексель, а й інша особа, до якої права, що випливають з векселя, перейшли за індосаментом. А відтак висновок контролюючого органу про заниження позивачем в податковому обліку за ІІ квартал 2003 року валового доходу на 37211956,00 грн. як на суму кредиторської заборгованості, яка не може бути погашена у зв’язку з припиненням юридичної особи підприємства «Регіон-Професіонал» з 16.05.2003, не відповідає підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Обов’язок по збільшенню валового доходу на суму непогашеної заборгованості за виданими векселями виникне у позивача в податковому періоді, на який припадає оплата векселів. Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому презумується реальність витрат платника податку як неодмінна умова виникнення права на зменшення об’єкту оподаткування на суму таких витрат. Судом встановлено, що станом на 01.01.2001 позивач мав кредиторську заборгованість перед ТОВ «Екстра-Лагуна» в сумі 68900,00 грн. Ця ж заборгованість значиться в картці субконто за ІУ квартал 2001 року з початку року по постачальнику ТОВ «Екстра-Лагуна». Згідно цієї ж картки на 01.01.2002 кредиторська заборгованість виросла до 380899,64 грн. за рахунок операції з поставки товарів / сталь листова, кутник / вартістю 312000,00 грн., в тому числі ПДВ 52000,00 грн. згідно накладної № 27 від 02.03.2001 / т.1, а. с. 148 /. В податковому обліку за І квартал 2001 року позивач відніс 260000,00 грн. до валових витрат. Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.05.2002 у справі № 5/2313 скасовано державну реєстрацію ТОВ «Екстра-Лагуна» у зв’язку з неподанням підприємством податкової звітності впродовж більш як один рік / з дня державної реєстрації 26.10.2000 /. Визнаючи неправомірним донарахування позивачу податкових зобов’язань в сумах 20670,00 грн. за ІІ квартал 2002 року та 93600,00 грн. за І квартал 2001 року, суди попередніх інстанцій виходили з того, що кредиторська заборгованість вважається такою, що не може бути погашена, а отже і підлягає включенню до валового доходу як вартість безоплатно отриманих товарів / робіт, послуг / згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» лише після завершення ліквідаційної процедури, запровадженої щодо кредитора, як наслідок скасування державної реєстрації юридичної особи, а також з того, що позивач видав ТОВ «Екстра-Лагуна» простий вексель від 04.01.2002 на суму заборгованості 380899,64 грн. згідно акту прийому-передачі векселя від 04.01.2002. Разом з тим, згідно оборотно-сальдової відомості за кредитом рахунку 63 « Розрахунки з постачальниками та підрядниками» за червень 2003 року в бухгалтерському обліку позивача обліковується заборгованість перед ТОВ «Екстра-Лагуна» 380899,64 грн. / т.1, а. с. 135 /. Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186, за кредитом рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо. Видача векселів в забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників та інших кредиторів та в забезпечення інших операцій відображається за кредитом рахунку 62 "Короткострокові векселі видані". Аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем та за строками їх погашення. Акт прийому-передачі векселя від 04.01.2002 під час проведення перевірки позивачем наданий не був, зауважень щодо неприйняття цього акту службовими особами ДПІ, які проводили перевірку, позивач до акту перевірки не надав; посилання позивача на розрахунок векселем з ТОВ «Екстра-Лагуна» в позовній заяві відсутні. За відсутності факту розрахунку з ТОВ «Екстра-Лагуна» за поставлений товар, обліку в регістрі бухгалтерського обліку заборгованості перед цим підприємством за товар, а не за виданим векселем та з огляду на відсутність кредитора через скасування його державної реєстрації з підстав, які виключають пред’явлення вимог до його дебіторів / підприємство відсутнє за місцем державної реєстрації /, витрати позивача у зв’язку з придбанням товару не можуть вважатися реальними, а наявна кредиторська заборгованість перед ТОВ «Екстра-Лагуна» такою, що може бути сплачена. А відтак висновок судів попередніх інстанцій про неправомірне донарахування позивачу податкових зобов’язань в сумах 20670,00 грн. за ІІ квартал 2002 року та 78000,00 грн. / 260000,00 х 0,3 / за І квартал 2001 року не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права. Що ж до суми 15600,00 грн. /93600,00 – 78000,00/, то таке донарахування суми податкових зобов’язань є неправомірним, оскільки в базу оподаткування включено ПДВ в сумі 52000,00 грн., тоді як до валових витрат позивач по операції з придбання товару у ТОВ «Екстра-Лагуна» відніс 260000,00 грн. / т.6 а.с.31 /. В податковому обліку за ІІ квартал 2001 року позивач відніс до валових витрат 3286000,00 грн. як суму витрат у зв’язку з придбанням у ПП «Сана-К» робіт з капітального ремонту двигунів НК-12 СТ з модулем вільної турбіни згідно актів приймання-передачі двигунів з капітального ремонту від 26.04.2001 /двигуна № 89202 СТ035 вартістю 1434000,00 грн., в тому числі ПДВ 239000,00 грн./ та від 04.05.2001 / двигунів № 92402 СТ083 та № 84202 СТ052 загальною вартістю 2509200,00 грн., в тому числі ПДВ 418200,00 грн. /. Згідно акту від 04.05.2001 позивач повернув двигуни УМГ «Львівтрансгаз», замовнику ремонтних робіт. Наявними у справі доказами / лист державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон»» від 10.10.2002 № 1491, справи ремонту двигунів НК-12 СТ, накладна № 616 від 25.11.2002, акт готовності № 1115 від 14.08.2003, товарно-транспортна накладна № 790199 від 26.09.2003 / підтверджується, що ремонт двигунів був здійснений ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон»»; доставка двигунів та їх отримання від заводу здійснювалась позивачем; акт готовності по двигуну № 84202 СТ052 був підписаний 30.05.2001, а по двигуну № 92402 СТ083 -14.08.2003; двигуни вивезені із заводу 25.11.2002 та 26.09.2003 / т.1, а. с. 85, 171-180 /. Оцінюючи дії позивача по збільшенню валових витрат на 3286000,00 грн. як правомірні, суди попередніх інстанцій не поставилися критично до тієї обставини, що передача ПП «Сана-К» двигунів з капітального ремонту позивачу, а ним - замовнику /УМГ «Львівтрансгаз»/ в документах обліку, наданих позивачем, відтворена до фактичного настання цих подій в інших звітних податкових періодах. Не поставився суд критично і до тієї обставини, що фактичні дії по здійсненню господарських відносин позивач вчинив щодо УМГ «Львівтрансгаз» та ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон»», а не щодо ПП «Сана-К». Сплата позивачем грошових коштів ПП «Сана-К» в розрахунок за виконані роботи відсутня. В картці субконто за ІУ квартал 2001 року з початку року по ПП «Сана-К» та в аналізі субконто значиться кредитове сальдо у сумі 5407710,00 грн. Векселі від 12.06.2001 та від 16.11.2001, на які посилається позивач в своїх доводах про здійснення розрахунку з ПП «Сана-К», в карті субконто як видані в рахунок кредиторської заборгованості за ремонтні роботи не значаться /т.3, а. с.22,23, т.4. а. с. 107, 108 /. Акти прийому-передачі векселів від 12.06.2001 та від 16.11.2001 під час перевірки позивачем надані не були, про факт здійснення розрахунку векселями позивач до відома контролюючого органу не доводив. За таких обставин та з огляду на те, що рішенням господарського суду м. Києва від 06.11.2002 у справі № 16/548 скасовано державну реєстрацію ПП «Сана-К» на підставі ст. 8 Закону України «Про підприємництво» та встановленого факту щодо неподання підприємством документів податкової звітності з дати державної реєстрації, суди попередніх інстанцій в порушення пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дійшли неправильного висновку про право позивача на збільшення валових витрат на 3286000,00 грн., оскільки такі витрати не мають реального характеру. Відтак донарахування контролюючим органом податкового зобов’язання за ІІ квартал 2001 року в сумі 958800,00 грн. є правомірним. В податковому обліку за ІУ квартал 2001 року позивач відніс до валових витрат 4997580,00 грн., а в податковому обліку за І квартал 2002 року 1964000,00 грн. на підставі актів виконання робіт /послуг/ від 07.11.2001 / ремонт газогенератора НК-12 СТ вартістю 1512000,00 грн., в тому числі ПДВ 252000,00 грн./, від 07.11.2001 / ремонт газогенератора НК-12 СТ, ремонт модуля вільної турбіни вартістю 2990895,96 грн., в тому числі ПДВ 498482,66 грн. /, від 28.12.2001 / ремонт газогенератора НК-12 СТ вартістю 1494200,00 грн., в тому числі ПДВ 249033,33 грн./, накладної № 7 від 24.01.2002 на відпущений газогенератор НК-12 СТ вартістю 2356800,00 грн., в тому числі ПДВ 392800,00 грн., підписаних від імені ПП «Агропромснаб» як постачальника. Рішенням місцевого суду Кіровоградського району м. Донецька від 05.09.2002 встановлено, що ПП «Агропромснаб» зареєстровано на підставну особу, документи податкової звітності не подає з дати державної реєстрації, у зв’язку з чим статутні документи цього підприємства визнано недійсними / т. 1, а. с. 76 /. Визнаючи неправомірним виключення ДПІ з валових витрат вказаних сум та донарахування податкових зобов’язань за ІУ квартал 2001 року на 1499274,00 грн. та за І квартал 2002 року на 589200,00 грн., суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішенням господарського суду Львівської області від 21.01.2004 у справі № 5/1595-25/379 за позовом корпорації «Укрнерудпром» до ДПІ у Франківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 24762/10/23-2 від 19.08.2002 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість визнано неправомірним виключення ДПІ з податкового кредиту, сформованого позивачем за листопад, грудень 2001 року та січень 2002 року, сум ПДВ, нарахованих у зв’язку з придбанням зазначених вище ремонтних робіт та газогенератора у ПП «Агропромснаб». Такий висновок не відповідає правильному застосуванню частини 1 ст. 72 КАС України, відповідно до якої для суду, який розглядає адміністративну справу, преюдиційне значення мають обставини, які встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, з участю тих самих осіб або особи, щодо якої встановлені ці обставини. При цьому юридична оцінка цих обставин не є обов’язковою для суду, що розглядає іншу справу з участю тих же осіб. Як свідчить мотивувальна частини рішення від 21.01.2004, висновок суду про правомірність формування позивачем податкового кредиту обґрунтований посиланням на факт підтвердження сум ПДВ податковими накладними, виписаними ПП «Агропромснаб» / т. 4, а.с.89-91 /. В той же час згідно листа ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон»» від 10.10.2002 № 1491, справ ремонту двигунів НК-12 СТ, акту приймання-передачі двигунів НК-12 СТ від 26.09.2003, акту готовності № 1299 від 29.12.2003, товарно-транспортної накладної від 02.08.2002 № 79015 ремонт двигуна № 91202 СТ 035 був виконаний з 23.10.2003 по 31.12.2003, а двигун № 84402 СТ 086 станом на 20.01.2004 знаходився на заводі без проведення діагностики та ремонту / газогенератори, ремонтні роботи щодо яких позивачу були передані ПП «Агропромснаб» згідно актів від 07.11.2001 та від 28.12.2001 /. Ці двигуни були повторно доставлені позивачем на завод 26.09.2003 та 01.12.2003 для проведення ремонту після повернення їх заводом без діагностики та ремонту 29.07.2002 / т. 1, а.с. 85, 87, 89, 90-96 /. Як вбачається з акту зустрічної перевірки ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон»» від 16.10.2002, за даними бухгалтерського обліку підприємство в період з 01.11.1999 по 01.09.2002 не мало господарських взаємовідносин з ПП «Агропромснаб» / т. 4, а.с. 53-54 /. Згідно з протоколом обшуку від 08.07.2004, складеного старшим оперуповноваженим ОУ УПМ ДПА у Львівській області, під час обшуку, проведеному в приміщенні, що орендується корпорацією «Укрнерудпром», вилучені бланки податкових накладних, довіреності, накладної з відтисками печатки ПП «Агропромснаб» / т.4, а. с. 64-68 /. В бухгалтерському обліку позивача / картка субконто за ІУ квартал 2002 року наростаючим підсумком з 01.01.2002 по ПП «Агропромснаб» / значиться кредиторська заборгованість перед цим підприємством у сумі 8353895,96 грн. / рахунки 28.1 / дебет / 63.1 / кредит /. В обліку відсутнє погашення цієї заборгованості, в тому числі шляхом видачі векселя /т.3, а.с.13 /. Будь-яких зауважень з приводу розрахунку з ПП «Агропромснаб» у вексельній формі позивач під час перевірки не заявляв. Оскільки витрати на придбання ремонтних робіт та газогенератора у вище зазначених сумах не мають реального характеру, контролюючий орган правомірно виключив їх з валових витрат та здійснив донарахування податкових зобов’язань на відповідні суми. Враховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині визнання недійсним оспорюваного податкового повідомлення-рішення на суму 6291888,00 грн., в тому числі 3145944,00грн.основний платіж /20670,00 +78000,00+1499274,00+589200,00+958800,00/ та 3145944,00 грн. штрафні / фінансові / санкції, накладені на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з відмовою в задоволенні позову в цій частині позовних вимог. Судом встановлено, що позивач в податковому обліку за ІІІ квартал 2001 року відніс до валових витрат 3000000,00 грн. на підставі накладної № 47 від 17.08.2001, виписаної з посиланням на договір № 08/9-1 від 09.08.2001, та 15000,00 грн. на підставі акту виконаних робіт від 22.08.2001 , складеного з посиланням на договір № 08/9-2 від 09.08.2001, витрат у зв’язку з придбанням у ПП «Інтелект-Сервіс» колісного тягача МЗКТ 74131 з причепом 9379 вартістю 3600000,00 грн., в тому числі ПДВ 600000,00 грн., та робіт з перед експлуатаційної підготовки колісного тягача вартістю 18000,00 грн., в тому числі ПДВ 3000,00 грн. Згідно листа ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 11.11.2003 № 6940/7/23-0902 ПП «Інтелект-Сервіс» господарської діяльності не здійснює, документи податкової та фінансової звітності не подає з вересня 2001 року. Погоджуючись з доводами позивача щодо правомірності його дій по збільшенню валових витрат на вказані суми, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтували свій висновок посиланням на розрахунок позивача за колісний тягач та роботи по його підготовці до експлуатації векселями згідно акту приймання-передачі одинадцяти векселів від 07.07.2003 на загальну суму 3618000,00 грн. зі строком платежу 07.07.2004, 07.07.2006 та 07.07.2010. Однак цей висновок зроблений без з’ясування всіх обставин справи, що вимагалося у зв’язку з доводами ДПІ про те, що ПП «Інтелект-Сервіс» після державної реєстрації не здійснювало господарської діяльності. Відтак суду слід було встановити обставини щодо придбання позивачем колісного тягача МЗКТ 74131 з причепом 9379, введення його в експлуатацію, використання в господарській діяльності та наявність у складі основних фондів на час судового розгляду справи. Відповідно до пункту 3 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 із змінами і доповненнями, державна реєстрація транспортних засобів здійснюється органами Державтоінспекції МВС з метою контролю за відповідністю конструкцій та технічного стану транспортних засобів встановленим в Україні вимогам стандартів, правил і нормативів, дотримання законодавства, що визначає порядок сплати податків, внесення обов’язкових платежів, а також для забезпечення їх обліку та попередження протиправних дій. З врахуванням вимог вказаних Правил державна реєстрація транспортного засобу є обов’язковою умовою його експлуатації, в тому числі в разі зміни власника транспортного засобу. Лише за встановленого факту придбання товарів / робіт, послуг / відповідно до частин 1 та 3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» заборгованість за векселями, переданими покупцем постачальнику, може бути визнана реальною, а нараховані в обліку витрати на придбання цих товарів / робіт, послуг / такими, що підлягають віднесенню до валових витрат згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому факт придбання товарів /робіт, послуг/ встановлюється в тому числі, але не виключно на підставі документів бухгалтерського обліку, відповідність яких дійсним показникам господарської операції залежить і від суб’єктивного фактору – дотримання особами, відповідальними за таку відповідність, встановлених чинним законодавством вимог щодо складання та оформлення цих документів. Недотримання судами попередніх інстанцій вимог частин 4 та 5 ст. 11 КАС України стосовно офіційного з’ясування обставин справи при вирішенні спору в частині позовних вимог про визнання оспорюваного податкового повідомлення-рішення недійсним на суму 1810000,00 грн., в тому числі 905400,00 грн. основний платіж та 905400,00 грн. штрафні / фінансові / санкції / виключення з валових витрат за ІІІ квартал 2001 року 3015000,00 грн. по операціях з ПП «Інтелект-Сервіс» / та неможливість усунення наслідків порушення цих норм процесуального права судом касаційної інстанції в силу встановлених статтею 220 КАС України меж касаційного перегляду справи обумовлює відповідно до ст. 227 цього Кодексу скасування ухвалених у справі судових рішень в зазначеній частині з направленням справи на новий розгляд у відповідній частині позовних вимог до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи суду слід встановити, зокрема обставини щодо придбання позивачем колісного тягача МЗКТ 74131 з причепом 9379, його державної реєстрації, використання в господарській діяльності; стану розрахунків за векселями, переданими згідно акту приймання-передачі векселів від 07.07.2003; причини, з яких позивач не надав цей акт до перевірки, а також інші обставини, на підставі яких в сукупності можна дійти висновку про наявність чи відсутність факту придбання позивачем вказаного колісного тягача та робіт по його перед експлуатаційної підготовки; дати належну юридичну оцінку встановленим у справі обставинам та вирішити спір відповідно до норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 227, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова задовольнити частково. Скасувати постанову господарського суду Львівської області від 10.01.2006, ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова № 261/10/23-2 від 10.01.2004 р. на суму 8101888,00 грн., в том числі 4050944,00 грн. основний платіж та 4050944,00 грн. штрафні /фінансові/ санкції. В позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова № 261/10/23-2 від 10.01.2004 р. на суму 6291888,00 грн., в том числі 3145944,00 грн. основний платіж та 3145944,00 грн. штрафні /фінансові/ санкції відмовити. Справу в частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова № 261/10/23-2 від 10.01.2004 р. на суму 1810000,00 грн., в том числі 905400,00 грн. основний платіж та 905400,00 грн. штрафні /фінансові/ санкції направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову господарського суду Львівської області від 10.01.2006, ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий підпис Є.А.Усенко Судді підпис Л.І.Бившева
підпис О.В. Карась підпис Н.Є.Маринчак підпис А.О.Рибченко З оригіналом згідно Відп. секретар Н.В.Руденко