ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ 01029, м. Київ, вул. Московська, 8 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2009 року м. Київ Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого – судді Леонтович К.Г., суддів: Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Фадєєвої Н.М., Шкляр Л.Т., при секретарі – Капустинському М.В., за участю представників: Державного підприємства “Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця” Лімонтової В.С,, Київської міської ради Шадевської Ж.Е., Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації Сторожка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Державного підприємства “Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця” на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2007 року по справі за позовом Державного підприємства “Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця” до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання права постійного користування земельними ділянками та зобов’язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У січні 2007 року Державне підприємство “Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця” звернулося в суд з позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання права постійного користування земельними ділянками в межах Солом’янського, Святошинського та Голосіївського районів відповідно 217,93 га,23,19 га. 7,79 га всього загальною площею 248,91 га., зобов’язання Київську міську раду видати рішення про оформлення Державному підприємству права постійного користування вказаними земельними
Справа № К-19823/07 Доповідач: Леонтович К.Г. ділянками, із зобов’язанням Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації виготовити та зареєструвати документ, що посвідчує право користування земельними ділянками – Державний акт на право постійного користування земельними ділянками. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 2003 р. позивач намагається використати своє право на заміну Державного акту на вічне користування землею колгоспами, виданого 25.02.1947 р. сільськогосподарській артілі “Комуніст” на Державний акт постійного користування земельними ділянками агрокомбінату “Пуща-Водиця” з тих підстав, що позивач являється правонаступником радгоспу “Совки” до якого був приєднаний колгосп “Комуніст”. Постановою господарського суду м. Києва від 2 квітня 2007 року позов задоволений частково, зобов’язано Київську міську раду видати Державному підприємству “Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця” Державний акт на право постійного користування земельними ділянками в межах Солом’янського 217,93 га, Святошинського 23,19 га. та Голосіївського районів 7,79 га всього загальною площею 248,91 га., зобов’язано Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації виготовити та зареєструвати документ, що посвідчує право користування земельними ділянками (Державний акт на право постійного користування земельними ділянками). Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання права постійного користування позивачем спірними земельними ділянками. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2007 року постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо зобов’язання вчинити дії скасована з винесенням нового рішення про відмову в задоволення позовних вимог в цій частині. В решті постанова господарського суду залишена без змін. Не погоджуючись з ухваленою по справі постановою апеляційного суду Державне підприємство “Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця” звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, яка прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно матеріалів справи Державне підприємство “Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця” є юридичною особою, яка заснована на державній власності і відноситься до державного сільськогосподарського підприємства, основними напрямками діяльності якого згідно Статуту являється ведення товарного сільськогосподарського виробництва, проведення науково-дослідних, науково-технічних та експериментальних робіт. Позивачу відповідно до ст.ст. 24, 92 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року земля надається у постійне користування, який являється правонаступником державного підприємства агрокомбінату „Пуща-Водиця”, до останнього були приєднані на правах структурних підрозділів у зв’язку з реорганізацією державне підприємство радгосп “Совки”. При цьому до радгоспу “Совки” на підставі рішення загальних зборів колгоспу „Комуніст» від 09.04.1963 №2 та рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих від 13.04.1963 №286 до радгоспу „Совки” були передані майнові цінності, в тому числі земля колгоспу „Комуніст”. Загальнодержавна власність артілі „Комуніст” підтверджена Державним актом на вічне користування землею, виданим 25.02.1947 за №407928. Вказаний Державний акт на вічне користування землею є чинним. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги виходив з тих обставин, що позивач, як правонаступник має право користування спірною земельною ділянкою, встановленою Державним актом на вічне користування землею колгоспами, виданого 25.02.1947 р. сільськогосподарській артілі “Комуніст”. Державне підприємство “Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця” зверталося до відповідачів про оформлення Державного акту на право постійного користування земельними ділянками, однак, дії відповідачами щодо переоформлення права постійного користування спірними земельними ділянками не вчинялися, чим допустили бездіяльність щодо здійснення належних їм функцій. Закриваючи провадження в частині позовних вимог щодо визнання права постійного користування суд обґрунтував свої висновки визнання права є встановлення факту, який входить до предмету доказування у спорі про зобов’язання відповідачів про вчинення відповідних дій, тому дані вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, посилався на ті обставини, що розмежування земель державної та комунальної власності в м. Києві не було проведено, оскільки позивач являється державним підприємством, то розмежування земель державної і комунальної власності та визначення їх меж не відноситься до компетенції Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції в частині позовних вимог щодо зобов’язання вчинити відповідні дії. Відповідно до ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Згідно ст.3 КАС України оскаржується протиправність рішень, дії, бездіяльність органів владних повноважень, тобто відповідачем в адміністративному процесі виступає орган владних повноважень або його службова чи посадова особа при здійсненні ними владних управлінських функцій, за виключеннями, вказаними в законі. Враховуючи, що однією з позовних вимог ставилося визнання права користування земельними ділянками колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що визнання права користування земельними ділянками не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, при цьому колегія виходить з тих обставин, що ці позовні вимоги не носять публічно-правового характеру. Зі змісту позову та обставин справи позивачем ставилися також позовні вимоги щодо зобов’язання Київську міську раду видати рішення про оформлення Державному підприємству права постійного користування вказаними земельними ділянками, із зобов’язанням Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації виготовити та зареєструвати документ, що посвідчує право користування земельними ділянками – Державний акт на право постійного користування земельними ділянками. Судами встановлено, що позивач користується спірними земельними ділянками тривалий час. 17 березня 2003 року позивач звернувся до Київського міського голови з листом видати Державний акт на право постійного користування земельними ділянками, які належать йому як правонаступнику державного підприємства радгоспу “Совки”. Заступник Київського міського голови та Голова постійної комісії з питань містобудування та землекористування листом №225-КР-7903/2 від 24.03.2003 р. вищенаведене звернення агрокомбінату “Пуща-Водиця” направили для опрацювання в Головне управління земельних ресурсів Київської міської ради. На виконання договору №1845 від 27.10.2003, укладеного між агрокомбінатом „Пуща-Водиця” і комунальним підприємством “Київський міський центр земельного кадастру та приватизації земель”, була підготовлена Технічна документація по оформленню агрокомбінату „Пуща-Водиця права користування земельними ділянками в межах Святошинського, Солом’янського та Голосіївського районів м. Києва. Вказаною Технічною документацією відповідно до ст.ст.22,92 Земельного кодексу України передбачено оформити в постійне користування агрокомбінату „Пуща водиця” земельні ділянки загальною площею 248,91 га за рахунок земель радгоспу „Совки” у Святошинському, Солом’янському та Голосіївському районах, а саме: 23,19 га у Святошинському районі, 217,93 га у Солом’янському районі, 7,79 га у Голосіївському районі. Листом № 03/18/1924 від 21.01.2004 р. Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації повідомило агрокомбінат „Пуща-Водиця” про те, що після розроблення кадастрової справи підготує проект рішення та передасть його на розгляд до Київради. Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації листом від 18.11.2005 р. №03/16/32465 гарантувало агрокомбінату „Пуща-Водиця” терміново передати технічну документацію та проект рішення про оформлення права користування на землю на розгляд Київради при умові, що агрокомбінат „Пуща-Водиця” надасть згоду на припинення права користування земельними ділянками площею 61,65 га. Агрокомбінат „Пуща-Водиця” надав згоду на припинення права користування вищевказаною земельною ділянкою (лист №1085 від 18.11.2005 р.). Вищенаведене підтверджує ті обставини, що на підставі звернення позивача останнім та відповідачами проводилися відповідні дії щодо підготовки до розгляду звернення щодо оформлення права користування відповідно до законодавства. В даному випадку спір виник відносно не розгляду звернення позивача щодо видачі міською радою правового документу, який підтверджує право користування земельними ділянками, а саме: Державного акту. Згідно п. 1.4. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженого Державним Комітетом України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 04.06.1999 за №354/3647, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Київської міської ради, вказані земельні ділянки знаходяться в межах м. Києва, що підтверджується технічною документацією. Виходячи зі змісту ст.ст.26,33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, наведеної Інструкції Київська міська рада зобов’язана розглянути лист позивача та прийняти відповідне рішення по його зверненню. Аналізуючи наведені норми законодавства колегія суддів приходить до висновків, що до компетенції ради належить розгляд заяви позивача. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що звернення позивача, оформлене листом від 17 березня 2003 року, Київською міською радою тривалий час не розглядалося і не розглянуте на час розгляду справи. Наведена бездіяльність відповідача грубо порушує права та інтереси позивача, тому висновки суду пер шої інстанції обґрунтовані, що Київською міською радою допущенна бездіяльність по здійсненню наданих їм повноважень. Разом з тим суд апеляційної інстанції прийшов до помилкових висновків щодо відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, Київська міська рада, виходячи з вищенаведеного зобов’язана розглянути звернення позивача з прийняттям відповідного рішення відповідно до наданих повноважень в межах законодавства. Оскільки судом першої інстанції встановлена протиправна бездіяльність Київської міської ради, то при вирішенні позовних вимог суд повинен був зобов’язати раду до вчинення відповідних дій для усунення порушення прав та інтересів позивача. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, не врахував тих обставин, що відповідачем не розглядалася заява позивача, в чому і виразилася бездіяльність ради і зобов’язав відповідачів вчинити дії, які відносяться до компетенції Київської міської ради при розгляді заяви позивача з прийняттям відповідного рішення. Оскільки позивач звертався з листом про вчинення відповідних дій лише до Київської міської ради, то відсутні підстави визнання протиправною бездіяльності Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації за відсутністю звернення до останнього, тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити. Виходячи з наведеного судами першої та апеляційної інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які привели до прийняття судами необґрунтованих рішень в частині позовних вимог щодо зобов’язання Київську міську раду вчинити певні дії щодо розгляду звернення від 17.03.2003 р., тому рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як незаконні. При вирішенні позовних вимог судами попередніх інстанції не надана оцінка вищенаведеним обставинам, що привело до прийняття незаконних рішень. Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо визнання незаконною бездіяльності Київської міської ради, яка в межах наданих повноважень не розглянула листа позивача, порушивши права та інтереси агрокомбінату та зобов’язання Київську міську раду розглянути і прийняти відповідне рішення по заяві позивача від 17.03.2003 р., в межах наданих повноважень. Рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження по справі щодо визнання права постійного користування земельними ділянками законне та обґрунтоване, оскільки вказані позовні вимоги не відносяться до публічно-правового спору. Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Касаційну скаргу Державного підприємства “Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця” задовольнити частково. Постанову господарського суду м. Києва від 2 квітня 2007 року в частині позовних вимог щодо зобов’язання Київську міську раду та Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації вчинити відповідні дії та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2007 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Державного підприємства “Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця” до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації в частині зобов’язання вчинити дії задовольнити частково. Визнати незаконною бездіяльність Київської міської ради щодо не розгляду листа Державного підприємства “Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця” від 17.03.2003 р.. Зобов’язати Київську міську раду в межах наданих повноважень розглянути та прийняти відповідне рішення по листу Державного підприємства “Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця” від 17.03.2003 р.. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання вчинити дії відносно Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації. Постанову суду першої інстанції в частині закриття провадження по справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Судді: