П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2009 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого:
Цуркана М.І.
Суддів:
Мойсюка М.І.
Гашицького О.В.
Розваляєвої Т.С.
Бившевої Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області про стягнення одноразової грошової допомоги, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2007 року,- у с т а н о в и л а : В січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці і соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області (далі - УПСЗН) про стягнення суми заборгованості з виплат одноразової щорічної грошової допомоги. Зазначав, що йому, як учаснику бойових дій, згідно із статтею 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551) щорічно до 5 травня належить виплачувати разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Посилаючись на те, що у 2003-2006 роках виплати проведені у розмірі, що не співвідносяться із розміром мінімальної пенсії за віком, просив стягнути з відповідача 3443,75 гривень заборгованих виплат. Постановою Попаснянського районного суду Луганської області від 26 лютого 2007 року позов задоволено. Стягнуто з УПСЗН у користь позивача грошову допомогу за 2003-2005 роки у розмірі 3443,75 гривень. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано УПСЗН нарахувати та сплатити позивачеві 342,25 гривень допомоги до 5 травня за 2004 рік. В решті позову відмовлено. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його постанову та залишити в силі постанову суду першої інстанції . Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій. Також встановлено, що у спірний період йому до 5 травня виплачувалась грошова допомога у розмірах: 2003 році - 90 гривень, 2004 році - 120 гривень, 2005 і 2006 роках по 250 гривень. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що виплата допомоги передбачена Законом №3551 у кратному розмірі мінімальних пенсій за віком, не може пов'язуватись з наявністю чи відсутністю коштів, оскільки при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові про стягнення допомоги за 2003,2005-2006 роки, апеляційний суд правильно виходив з того, що правовий статус учасників бойових дій, у тому числі питання щодо надання їм пільг, визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». За змістом статті 12 Закону №3551, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Частиною першою статті 17 Закону № 3551 встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а частиною першою статті 17-1 ( стаття доповнена Законом України від 19 червня 2003 року № 968-ІУ, який набув чинності 12 липня 2003 року) визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення. Дія статті 12 Закону №3551 щодо розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2003-2006 роках не зупинялась. Однак, Законом України від 26 грудня 2002 року № 380-ІУ установлено, що у 2003 році виплата допомоги має становити 90 гривень, Законом України від 27 листопада 2003 року № 1344-ІУ така виплата на 2004 рік визначена у розмірі 120 гривень, Законами України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV і від 25 березня 2005 року № 2505-IV «Про держаний бюджет України на 2005 рік» у 2005 році виплата щорічної разової допомоги учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 250 гривень, а Законом України від 20 грудня 2005 року № 2285-ІV «Про держаний бюджет України на 2006 рік» цей розмір складає 250 гривень на 2006 рік. І оскільки позивачу виплачена разова грошова допомога у розмірах, визначених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, а відтак підстав для задоволення позову не було. За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що дія статті 12 Закону №3551, в частині визначення розміру виплат, неодноразово зупинялась Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, які неконституційним не визнані, а відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Висновок апеляційного суду, у зазначеній частині позову, відповідає дійсним обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують і оскільки рішення суду першої інстанції правильно скасовано апеляційним судом, а відтак касаційна скарга, у зазначеній частині, не підлягає задоволенню. Щодо задоволення позову, в частині виплати допомоги за 2004 рік, за правилами статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», то апеляційний суд виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України у справі за №1-27/2004 від 1 грудня 2004 року, положення статті 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» визнані неконституційними, якими обмежено розмір щорічної допомоги учасникам бойових дій. Проте з такими висновками погодитись не можна виходячи з наступного. Рішення Конституційного Суду України у справі за №1-27/2004, яким положення статті 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» визнані неконституційними прийняте 1 грудня 2004 року і зворотної сили немає. Разом з тим , на час проведення позивачеві виплати допомоги за 2004 рік, стаття 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» неконституційною визнана не була. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За цих обставин дії відповідача були правомірними. Оскільки апеляційним судом обставини справи з'ясовані правильно, однак помилково застосовані норми матеріального права, а тому постанова суду, в частині задоволеного позову з виплати допомоги за 2004 рік, підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у позові. Керуючись статтями 223, 229, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2007 року, в частині покладення на Управління праці і соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області обов'язку нарахувати і виплатити ОСОБА_1 допомогу за 2004 рік у розмірі 342,25 гривень, скасувати та в цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. В решті касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2007 року - без змін. Постанова оскарженню не підлягає, крім випадків і порядку, передбачених статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: М.І. Цуркан Судді: М.І. Мойсюк О.В. Гашицький Т.С. Розваляєва Л.І. Бившева