П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2009 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого:
Цуркана М.І.
Суддів:
Мойсюка М.І.
Гашицького О.В.
Розваляєвої Т.С.
Бившевої Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради про стягнення грошової допомоги, за касаційною скаргою Управління праці і соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 20 грудня 2006 року і постанову апеляційного суду Луганської області від 4 червня 2007 року,- у с т а н о в и л а : В листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці і соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради (далі - УПСЗН) про стягнення суми заборгованості з виплат одноразової щорічної грошової допомоги. Зазначав, що йому, як учаснику війни, згідно із статтею 14 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551) щорічно до 5 травня належить виплачувати разову грошову допомогу у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Посилаючись на те, що у 2003-2005 роках виплати проведені у розмірі, що не співвідноситься із розміром мінімальної пенсії за віком, просив стягнути з відповідача 1365,25 гривень заборгованих виплат. Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 20 грудня 2006 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Луганської області від 4 червня 2007 року, позов задоволено. Поновлено строк звернення до суду, стягнуто з УПСЗН у користь позивача грошову допомогу за 2003-2005 роки у розмірі 1365,25 гривень. У поданій касаційній скарзі УПСЗН , посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_1 відмовити у позові. Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником війни. Також встановлено, що у спірний період йому до 5 травня виплачувалась грошова допомога: у 2004 році 130 гривень, 2005 році - 250 гривень. Задовольняючи позов, суди виходили з того, що виплати передбачені статтею 14 Закону №3551, здійснюються у розмірі, відповідно до кратності мінімальних пенсій за віком і виплата таких не може пов'язуватись з наявністю чи відсутністю коштів, оскільки при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Проте до такого висновку суди дійшли в порушення норм матеріального і процесуального права. Дійсно, за змістом статті 14 Закону №3551, щорічно до 5 травня учасникам війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Разом з тим, за приписами частини першої статті 17 Закону № 3551 фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а частиною першою статті 17-1 ( стаття доповнена Законом України від 19 червня 2003 року № 968-ІУ, який набув чинності 12 липня 2003 року) визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення. Дія статті 14 Закону №3551 щодо розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам війни у 2003-2005 роках не зупинялась. Однак, Законом України від 26 грудня 2002 року № 380-ІУ «Про Державний бюджет України на 2003 рік», Законом України від 27 листопада 2003 року № 1344-ІУ «Про Державний бюджет України на 2004 рік» виплати щорічної разової допомоги учасникам війни на ці роки не передбачені, а така на 2005 рік, згідно статті 34 Закону України від 23 грудня 2004 рік №2285-ІУ, із змінами від 25 березня 2005 року №2505-ІУ «Про Державний бюджет України на 2005 рік» визначена у розмірі 50 гривень. За таких обставин дії відповідача у спірний період є правомірними і такими, що ґрунтуються на законі. Закон України від 26 грудня 2002 року № 380-ІУ «Про Державний бюджет України на 2003 рік», Закон України від 27 листопада 2003 року № 1344-ІУ «Про Державний бюджет України на 2004 рік», Закон України від 23 грудня 2004 рік №2285-ІУ, із змінами від 25 березня 2005 року №2505-ІУ «Про Державний бюджет України на 2005 рік» , в частині визначення розміру виплат неконституційними не визнані, а відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Неправильними є висновки судів і в частині виплати допомоги за 2004 рік виходячи з того, що рішенням Конституційного Суду України у справі за №1-27/2004 від 1 грудня 2004 року, положення статті 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», якою обмежено розмір щорічної допомоги учасникам війни, визнані неконституційними. Рішення Конституційний Суд України, у справі за №1-27/2004, прийняв 1 грудня 2004 року і воно зворотної сили немає, а дії органу владних повноважень суд повинен оцінювати на відповідність дотримання законів у період спірних виплат. Оскільки судами обставини справи з'ясовані правильно, однак помилково застосовані норми матеріального права, а тому ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про відмову у позові. Керуючись статтями 223, 229, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а : Касаційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради задовольнити. Постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 20 грудня 2006 року і постанову апеляційного суду Луганської області від 4 червня 2007 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Постанова оскарженню не підлягає, крім випадків і порядку, передбачених статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: М.І. Цуркан Судді: М.І. Мойсюк О.В. Гашицький Т.С. Розваляєва Л.І. Бившева