ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2009 року
м. Київ
к-16649/07
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого судді
Цуркана М. І.,
суддів
Бившевої Л. І.,
Гашицького О. В.,
Мойсюка М. І.,
Розваляєвої Т. С. (доповідач у справі),
розглянувши в порядку письмового провадження скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 03 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя про перерахунок та виплату пенсії, в с т а н о в и в : У лютому 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя здійснити перерахунок призначеної йому як працівнику льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації пенсії та стягнення 2 022 грн. 68 коп. заборгованості по виплаті пенсії. Свої вимоги обґрунтовував тим, що з січня 1977 року вийшов на пенсію за вислугою років. У зв'язку з внесенням змін до пенсійного законодавства йому з 1 травня 2001 року було нараховано пенсію у розмірі 622 грн. 58 коп., проте в подальшому на підставі листа Міністерства праці та соціальної політики України від 05.07.2001 року № 03-3/3070-02-06 відповідач знову здійснив перерахунок пенсії, зменшивши її розмір. Вважаючи такі дії відповідача незаконними, позивач просив суд усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки пенсії. Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 03 листопада 2003 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 лютого 2004 року, позов задоволено. Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою на них, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування скарги зроблено посилання на порушення норм матеріального права, зокрема ст. ст. 53, 65 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. В запереченнях на касаційну скаргу позивач просив суд відмовити в її задоволенні, а спірні рішення залишити без змін. Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню. Задовольняючи позовні вимоги, суди вважали доведеним те, що відповідач незаконно зменшив пенсію ОСОБА_1 до 447 грн. 16 коп. З такими висновками судів погодитися не можна, оскільки вони суперечать нормам матеріального права. Судами встановлено, що позивачу призначено пенсію за вислугу років як працівнику льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації. Після призначення пенсії в законодавство України, яке регулює пенсійне забезпечення, були внесені зміни. Законом України “Про внесення змін до деяких Законів України” від 17 листопада 1999 року частину 3 статті 53 Закону України “Про пенсійне забезпечення” було викладено в такій редакції: “Працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою-третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія”. Зазначеним Законом передбачено, що дія статті 53 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (у новій редакції) поширюється на працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконували спеціальні роботи в польотах, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом. Згідно із ст. 11 вищезазначеного Закону питання, пов'язані з реалізацією і додержанням гарантій, передбачених цим Законом, належать до відання Кабінету Міністрів України. Відповідно до підпункту “в” пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України № 418 від 21 липня 1992 року під час підвищення пенсій відповідно до рішень Уряду України середньомісячний заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до підпунктів “а” і “б” цього пункту, збільшується на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників народного господарства за місяць, що передує місяцю, з якого перераховуються пенсії, порівняно з середньою заробітною платою працівників народного господарства, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. За таких обставин положення зазначеного підпункту застосовуються лише в разі, коли рішення про підвищення пенсій приймає Уряд України. Як видно із матеріалів справи, з 12 січня 1977 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років як працівнику льотного складу цивільної авіації; у 2000 році він реалізував своє право на призначення пенсії відповідно до статті 53 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (у редакції Закону від 17 листопада 1999 року) - пенсію було розраховано із застосуванням коефіцієнта зростання середньої заробітної плати працівників народного господарства станом на листопад 1999 року. Розмір пенсії становив 447 грн. 16 коп. З 01 травня 2001 року за заявою ОСОБА_1 про перерахунок пенсії за 1972-1976 роки управлінням було допущено помилку і застосовано коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників народного господарства на момент звернення за перерахунком, а не на момент призначення пенсії, що призвело до остаточного встановлення пенсії в розмірі 622 грн. 58 коп. - більшого, ніж належало. 28 березня 2002 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 374 “Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались”. Дія цієї постанови поширюється на пенсії, призначені працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації відповідно до частини 3 статті 53 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, і передбачає збільшення пенсій з 1 квітня 2002 року непрацюючим пенсіонерам на 12 відсотків. Відповідно до цієї постанови ОСОБА_1 було підвищено пенсію, яка складає з 01 квітня 2002 року 513 грн. 35 коп. Інших рішень Уряд України після внесення 17 листопада 1999 року змін до статті 53 Закону України “Про пенсійне забезпечення” про підвищення розміру пенсії працівникам льотного складу цивільної авіації не приймав. Таким чином дії відповідача із виправлення своєї помилки та приведення розміру песії ОСОБА_1 у відповідність до вимог чинного законодавства, внаслідок якого цей розмір зменшився до 447 грн. 16 коп., були правомірними. З урахуванням викладеного в судових інстанцій не було законних підстав для задоволення вимог позивача. Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Керуючись статтями220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив: Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя задовольнити. Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 03 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2004 року скасувати. Ухвалити нове рішення. В позові відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 КАС України.
Головуючий суддя
Цуркан М. І. судді
Бившева Л. І. Гашицьки й О. В. Мойсюк М. І. Розваляєва Т. С.