ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2009 року м. Київ Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого-судді Бутенка В.І., суддів: Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В., при секретарі: Козаченко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 05 квітня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди, - встановила: В серпні 2006 року ОСОБА_1звернувся до суду із зазначеним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації (далі - УПСЗН Мелітопольської РДА, відповідач). Вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ в редакції чинній на момент звернення (надалі - Закон №3551-ХІІ) йому, як учаснику бойових дій, щорічно до 5 травня має виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Проте, фактично такі виплати в період з 1999 по 2006 роки відповідач нараховував суми, які не відповідають розміру виплат передбачених Законом №3551-ХІІ. У зв'язку з цим, позивач вважав, що у відповідача за вказаний період перед ним утворилася заборгованість у розмірі 9004,60 грн., яку просив суд стягнути у примусовому порядку і відшкодувавши заподіяну такими діями моральну шкоду у розмірі 2000 грн. Постановою Мелітопольського міськрайонного суду від 22 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 05 квітня 2007 року, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково та стягнуто з відповідача на його користь 1410 грн. щорічної допомоги за 2006 рік. В частині позову щодо стягнення заборгованості за період з 1999 року по 2005 рік відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності, а в частині вимог щодо відшкодування моральної шкоди відмовлено за необгрунтованістю. В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить постановлені по справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення. Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії "АА" №450109, виданим відповідачем 26.07.1996 року. Згідно з частиною 5 статті 12 Закону №3551-ХІІ, в редакції чинній на момент звернення до суду з позовом, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Разом з тим, пунктом 18 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року №3235-IV було зупинено на 2006 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни. Натомість, статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було визначено, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону №3551-ХІІ здійснюється, зокрема, учасникам бойових дій - у розмірі 250 гривень. Зазначені норми Закону, в період протягом якого позивач мав право на отримання грошової допомоги, не визнані неконституційними. Проте їх положень суди попередніх інстанцій не врахували та помилково застосували норму закону, дію якої було зупинено, дійшовши хибного висновку про неправомірність дій відповідача. Оскільки по справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно й правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, постановлені по справі судові рішення підлягають зміні в частині задоволення позову та постановленню в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову. З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - постановила: Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації - задовольнити частково. Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 05 квітня 2007 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення на його користь недоплаченої щорічної допомоги у розмірі 1410,00 грн. за 2006 рік - скасувати. В цій частині постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити. В решті судові рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235-239 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді: