ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2009 року м. Київ Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого-судді Бутенка В.І., суддів: Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В., при секретарі: Козаченко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження справу за касаційною скаргою Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 жовтня 2006 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 05 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги учаснику війни, - встановила: У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - УПСЗЖС Мелітопольської міської ради, відповідач). Вимоги обґрунтовувала тим, що відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ в редакції чинній на момент звернення (надалі - Закон №3551-ХІІ) їй, як учаснику війни, щорічно до 5 травня має виплачуватися разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Проте, фактично такі виплати у 2004 році не проводились взагалі, а у 2005 та 2006 роках відповідач виплатив по 50,00 грн., що не відповідає розміру виплат передбачених Законом №3551-ХІІ. У зв'язку з цим, позивачка вважала, що у відповідача за вказаний період перед нею утворилася заборгованість у розмірі 2746,07 грн., яку просила суд стягнути у примусовому порядку. Постановою Мелітопольського міськрайонного суду від 17 жовтня 2006 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково та стягнуто з відповідача на її користь недоплачену щорічну грошову допомогу у розмірі 946,00 грн. за 2005 рік. Постановою апеляційного суду Запорізької області від 05 грудня 2006 року частково задоволено апеляційну скаргу Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради. Постанову суду першої інстанції змінено та зобов'язано стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу як учаснику бойових дій у розмірі 946,00 грн. за 2006 рік. Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення по суті позову. Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Сидоренко К.А. є учасником війни, що підтверджується посвідченням серії "Д" №059253, виданим відповідачем 01.12.2003 року. Згідно з частиною 5 статті 14 Закону №3551-ХІІ, в редакції чинній на момент звернення до суду з позовом, щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Разом з тим, пунктом 18 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року №3235-IV було зупинено на 2006 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни. Натомість, статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було визначено, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону №3551-ХІІ здійснюється, зокрема, учасникам війни - у розмірі 50 гривень. Зазначені норми Закону, в період протягом якого позивачка могла отримати грошову допомогу, не визнані неконституційними. Їх положень суд апеляційної інстанції не врахував та помилково застосував норму закону, дію якої було зупинено, дійшовши хибного висновку про неправомірність дій відповідача. Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду скасовуючи постанову суду першої інстанції, правомірно застосувала строки позовної давності, так як на цьому наполягав відповідач. Оскільки по справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно й правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні в частині задоволення позову. З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - постановила: Касаційну скаргу Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради - задовольнити частково. Постанову апеляційного суду Запорізької області від 05 грудня 2006 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1щодо стягнення на її користь недоплаченої щорічної допомоги у розмірі 946,00 грн. за 2006 рік - скасувати. В цій частині постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1- відмовити. В решті постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 жовтня 2006 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 05 грудня 2006 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235-239 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді: