ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 лютого 2009 року м. Київ Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач) суддів Амєліна С.Є. Головчук С.В. Кобилянського М.Г. Юрченка В.В. при секретарі судового засідання Міненку І.М., у відсутності сторін та їх представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Будьоннівського районного суду міста Донецька від 15 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 04 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої пенсії та моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В : У листопаді 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька про перерахунок та виплату пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Просив суд зобов'язати стягнути з відповідача недоотриману пенсію в розмірі 25 924 грн. 96 коп. та моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. Постановою Будьоннівського районного суду міста Донецька від 15 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 04 жовтня 2006 року, у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Будьоннівського районного суду міста Донецька від 15 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 04 жовтня 2006 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і отримує пенсію на підставі Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. 17 жовтня 2005 року ОСОБА_1. звернувся до управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька з вимогою перерахувати та виплатити йому пенсію відповідно до статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до статті 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Статтею 50 цього Закону передбачено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам II групи призначається у розмірі - 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Стосовно державних пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, то їх розміри в усіх випадках, не можуть бути нижчими, зокрема по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком (частина четверта статті 54 Закону). Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (стаття 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”). Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Розміри прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць встановлюються законом про Державний бюджет на відповідний рік. Вирішуючи даний спір суди першої та апеляційної інстанцій повинні були враховувати, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди є безпідставними і задоволенню не підлягають, оскільки моральна шкода з пенсійного органу може бути стягнута лише у разі, якщо це передбачено спеціальними законами. До того ж, позивач не довів чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення. Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В : Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Будьоннівського районного суду міста Донецька від 15 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 04 жовтня 2006 року скасувати, а у справі ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька задовольнити частково. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька провести перерахунок основної та додаткової пенсіїОСОБА_1 відповідно до статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-XII та частини 1 статі 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року 1058-IV, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, починаючи з 17 жовтня 2005 року.” У решті позов залишити без задоволення. Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
(підпис)
М.І. Гурін
Судді
(підпис)
С.Є. Амєлін
(підпис)
С.В. Головчук
(підпис)
М.Г. Кобилянський
(підпис)
В.В. Юрченко
З оригіналом згідно Відповідальний секретар І.М. Міненко