ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2009 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого:
Цуркана М.І.
Суддів:
Розваляєвої Т.С. Гашицького О.В.
Мойсюка М.І.
Бившевої Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області на постанову Стахановського міського суду Луганської області від 1 червня 2007 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2007 року,- у с т а н о в и л а : У грудні 2006 рокуОСОБА_1звернувся з позовами до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області (далі-УПФ) про перерахунок призначеної державної та додаткової пенсій, виплата яких передбачена статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року (далі - Закон № 796-ХІІ). Зазначав, що він, як інвалід 3 групи, внаслідок захворювання пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС отримує державну та додаткову пенсії передбачені статтями 50 і 54 Закону - № 796. Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом і на відмову УПФ привести їх у відповідність з його вимогами, позивач просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати усунути зазначені порушення провівши вказані перерахунки. Постановою Стахановського міського суду Луганської області від 1 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2007 року, позов задоволено. У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав. Судами встановлено, що позивач є інвалідом 3 групи, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, одержує державну і додаткову пенсію по інвалідності на підставі статтей 50, 54 Закону №796. Розрахунок пенсії позивачеві УПФ провело виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» розміру, який складає 19,91 грн. Задовольняючи позов, суди виходили з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796-ХІІ застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України. Так, статтею 49 Закону № 796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу. Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 796. Щодо правил постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категорія пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», на яку посилається відповідач, то нею встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та суперечать положенням статей 50, 54 Закону № 796. Тому, суди правильно виходили із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, а їх висновок, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796 застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком є обґрунтованим. Положення частини третьої статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків судів не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм. За правилами частини першої 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Разом з тим рішення судів, у частині вимог щодо проведення перерахунку пенсій у випадку збільшення мінімального розміру пенсії за віком, підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, прийняття судом рішення щодо захисту прав та інтересів осіб на майбутнє, без їх порушення, є безпідставним. На підставі викладеного та керуючись статтями 223, 224, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,- п о с т а н о в и л а : Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області задовольнити частково. Постанову Стахановського міського суду від 1 червня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2007 року, в частині покладення на УПФ обов'язку проводити в наступному перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням мінімальної пенсії за віком, скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В решті касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Стахановського міського суду від 1 червня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2007 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
М.І. Цуркан
Судді:
Т.С. Розваляєва
О.В. Гашицький
М.І. Мойсюк
Л.І. Бившева