15.01.2009 
  Справа № 2-1889/09

  Р І Ш Е Н Н Я

  І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

      
  15 січня 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

  головуючого судді -
      
      
  Бірси О.В.

  при секретарі -
      
      
  Шевчук К.В.

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  м. Києві цивільну справу за позовною заявою 
  ОСОБА_1
   до 
  ОСОБА_2
   про стягнення аліментів, -

  В С Т А Н О В И В:

  Позивач 
  ОСОБА_1
   звернулась до суду з позовом, в якому  просить  стягнути з відповідача 
  ОСОБА_2
   аліменти на утримання сина 
  ОСОБА_3
  , 
  ІНФОРМАЦІЯ_1
   року народження та сина 
  ОСОБА_4
  , 
  ІНФОРМАЦІЯ_2
   року народження в розмірі  1/2   частки від заробітку (доходу) щомісячно до досягнення  повноліття старшим сином 
  ОСОБА_3
  , а потім в розмірі ј частки від заробітку (доходу) щомісячно до досягнення повноліття сином 
  ОСОБА_4
  .

  Свої вимоги мотивує тим, що з кінця лютого 2008 року вони з відповідачем проживають окремо і з березня 2008 року відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. Діти постійно проживають з нею та знаходяться на її утриманні.

  Позивач 
  ОСОБА_1
   та представник позивача 
  ОСОБА_5
   в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі.

  Відповідач  
  ОСОБА_2
   в судовому засіданні визнав свій обов’язок щодо утримання дітей і не заперечував щодо розміру аліментів. Разом з тим, зазначив, що з травня 2008 року він двічі передавав через знайомого 
  ОСОБА_6
   кошти для дітей, а саме:  3000 доларів США на відпочинок дітей влітку та 10000 гривень було передано в серпні-вересні 2008 року батькові позивача 
  ОСОБА_7
   для передачі позивачеві на утримання дітей. Тому просив врахувати ці кошти, як матеріальну допомогу, яка була надана ним на утримання дітей після звернення позивача 
  ОСОБА_1
   з позовом про стягнення аліментів.

  Представник відповідача 
  ОСОБА_8
   підтримала позицію відповідача і уточнила, що за час розгляду справи в суді, відповідач 
  ОСОБА_2
   визнав, що кошти в розмірі 3000 доларів США були призначені на відпочинок дітей і тому просив врахувати, що з часу звернення позивача до суду він передав кошти на утримання дітей в розмірі 10000 гривень.

    Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, їх представників, свідків 
  ОСОБА_7
   та 
  ОСОБА_6
  , дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

  Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 14 вересня 1996 року ( а.с.2), від шлюбу мають  сина 
  ОСОБА_3
  , 
  ІНФОРМАЦІЯ_1
   року народження (а.с.3) та сина 
  ОСОБА_4
  , 
  ІНФОРМАЦІЯ_2
   року народження (а.с.4). Діти проживають з матір’ю – позивачкою 
  ОСОБА_1
   за адресою: 
  АДРЕСА_1
   (а.с.8).

  З березня 2008 року сторони фактично проживають окремо і витрати по утриманню дітей несе позивач 
  ОСОБА_1
  , а саме: забезпечує дітей харчуванням та одягом, крім того оплачує навчання в школі та спортивні секції. У квітні-травні 2008 року відповідач 
  ОСОБА_2
   передав кошти в розмірі 3000 доларів США на поїздки дітей влітку за кордон через знайомого сім’ї 
  ОСОБА_6
   Кошти в сумі 10000 гривень були передані батьку позивача 
  ОСОБА_7
  . для передачі позивачеві, але отримувати гроші 
  ОСОБА_1
   відмовилась і вони залишились у її батька. Більше коштів на утримання дітей відповідачем не надавалось.

  Допитаний в судовому засіданні свідок 
  ОСОБА_7
   підтвердив, що в квітні 2008 року йому зателефонував 
  ОСОБА_6
   і повідомив, що через водія передасть кошти. Він дійсно отримав кошти в сумі 3000 доларів США, які були призначені на оплату поїздок дітей на відпочинок за кордон. Ці кошти від передав своїй доньці-позивачеві 
  ОСОБА_1
   і діти дійсно їздили на відпочинок. У серпні-вересні 2008 року 
  ОСОБА_6
   приніс йому додому кошти в сумі 10000 гривень і повідомив, що ці кошти для 
  ОСОБА_1
  . Він зателефонував своїй доньці і повідомив про гроші, однак вона отримувати їх відмовилась,  посилаючись на те, що в суді вирішується справа про стягнення аліментів. Гроші залишились у нього, оскільки донька від них відмовилась, а повернути їх 
  ОСОБА_6
   він не мав можливості. Свідок 
  ОСОБА_7
   також доповнив, що готовий повернути кошти в будь-який час.

  Свідок 
  ОСОБА_6
   в судовому засіданні  пояснив, що за проханням відповідача 
  ОСОБА_2
   передавав кошти батькові позивачки 
  ОСОБА_7
  ., а саме: в квітні-травні 2008 року за проханням відповідача 
  ОСОБА_2
   він передав 
  ОСОБА_7
  . кошти в сумі 3000 доларів США на відпочинок дітей. В кінці серпня – на початку вересня 2008 року йому знову зателефонував відповідач 
  ОСОБА_2
   та попросив передати кошти для 
  ОСОБА_1
   в розмірі 10000 гривень. Він дійсно передав кошти 
  ОСОБА_7
  ., але призначення цих коштів йому не відомо і яким чином вони використані він не цікавився. Зі слів позивача 
  ОСОБА_1
   він дізнався, що гроші у батька вона не забирала.

  Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

  Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері, батька і (або)у твердій грошовій сумі.

  Згідно ст. 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде  стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

  Аналізуючи  наведене, суд  приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню  і з відповідача необхідно стягнути на користь позивача аліменти  на утримання дітей відповідно до позовних вимог позивача. Суд не приймає доводи відповідача 
  ОСОБА_2
    та його представника 
  ОСОБА_8
   про необхідність  зарахування коштів  в розмірі 10000 гривень, як аліментів сплачених за період часу з травня 2008 року, оскільки в судовому засіданні встановлено, що 
  ОСОБА_1
   ці кошти не отримувала і вони знаходяться на зберіганні  у 
  ОСОБА_7
  .

  Відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача державне мито на користь держави в розмірі 51 гривня, від сплати якого при зверненні до суду, була звільнена позивач.

  На підставі  викладеного, керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 183 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 60, 88, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

  В И Р І Ш И В:

  Позовні вимоги 
  ОСОБА_1
   до 
  ОСОБА_2
   про стягнення аліментів - задовольнити.

  Стягнути з 
  ОСОБА_2
  , 
  ІНФОРМАЦІЯ_3
   року народження, уродженця  м. Чортків Тернопільської області, працюючого народним депутатом України,  зареєстрованого та проживаючого за адресою: 
  АДРЕСА_2
   на користь 
  ОСОБА_1
   аліменти на утримання сина 
  ОСОБА_3
  , 
  ІНФОРМАЦІЯ_1
   року народження та сина 
  ОСОБА_4
  , 
  ІНФОРМАЦІЯ_2
   року народження в розмірі 1\2 частки від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 07 травня 2008 року і до досягнення повноліття сина 
  ОСОБА_3
  , тобто до 03 серпня 2016 року, а потім в розмірі ј частки від заробітку (доходу) щомісячно до повноліття  сина 
  ОСОБА_4
  , тобто до 24 березня 2020 року, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.

  Стягнути з  
  ОСОБА_2
   судовий збір в сумі 51 (п’ятдесят одна) гривня на користь держави.

  Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

  Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом  подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду  та апеляційної скарги. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  Апеляційна скарга  на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження  рішення. Заява про апеляційне оскарження та  апеляційна скарга подаються  Апеляційному  суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

  Рішення набирає законної сили після закінчення строку  подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк встановлений законодавством України,  рішення набирає законної сили  після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили  після розгляду справи Апеляційним судом м. Києва.

  С у д д я: