16.02.2009
Справа № 2-208/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 лютого 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді:
Гончарука В.П.
при секретарі:
Ставрієцькій Г.П.
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом
ОСОБА_1
до ЗАТ „ЕККО”, про визнання недійсим договору страхування та повернення сплачених внесків, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач
ОСОБА_1
звернувся до суду з позовом до ЗАТ „ЕККО”, про визнання недійсим договору страхування та повернення сплачених внесків.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що він на підставі отриманої від ЗАТ „ ЕККО” рекламної інформації щодо надійності та вигідності відповідача, звернувся до нього з заявою про укладення договору страхування життя та здоров”я.
Прикладом реклами відповідача є публікація у газеті „Дело” від
ІНФОРМАЦІЯ_1
року з назвою „Полис с большой фигой в кармане”, де представник відповідача так рекламує достоїнства ЗАТ „ЕККО”.
Заява про укладення договору страхування була написана позивачем 25.11.2003 року за формою, встановленою відповідачем.
У відповідь на дану заяву позивачу було надано поліс страхування життя та здоров”я №
НОМЕР_1
, додаток до поліса з таблицею страхових виплат і документ під назкою „Правила страхування”.
Відповідно до роз”яснень отриманих від представника відповідача, зазначені документи були достатніми для укладання і початку дії договору страхування. Зважаючи на ці роз”яснення та довірившись рекламі відповідача, позивач почав щорічно платити відповідачу страхові внески. Загалом позивач сплатив відповідачу страхові внески на суму 17819,50 грн., що підтверджено квитанціями № 2 від 25.11.2003 року на суму 14556,09 грн., № 45105 від 15.03.2005 року на суму 1672,91 грн. та № 270314 від 16.06.2006 року на суму 1590,50 грн.
Листом № 1255 від 16.07.2007 року відповідач повідомив позивача про дострокове припинення договору страхування за ініціативою відповідача, внаслідок несплати позивачем чергового страхового внеску.
Після цього відповідач повернув позивачу 9484,66 грн., що у два рази менше, ніж сплачена позивачем сума страхових внесків (17819,50 грн.), не кажучи вже про невиплату відповідачем відсотків за багаторічне користування коштами позивача.
Позивач не згоден з діями відповідача і вбачає в них ознаки обману, все це і змусило його звенутися з позовом до суду.
Позивачем були змінені позовні вимоги, позивач просив: 1. Визнати не укладеним договір страхування життя та здоров”я №
НОМЕР_1
внаслідок відсутності відповіді відповідача про прийняття пропозиції позивача укласти договір. 2. Визнати не укладеним договір страхування життя та здоров”я №
НОМЕР_1
внаслідок відсутності документа, що підтверджує згоду сторін по всіх істотних умовах договору. 3. Визнати нікчемним договір страхування життя та здоров”я №
НОМЕР_1
внаслідок недодержання письмової форми договору. 4. Визнати не укладеним договір страхування життя та здоров”я №
НОМЕР_1
внаслідок ненадання позивачу правил страхування при укладенні договору. 5. Визнати не чинним договір страхування життя та здоров”я №
НОМЕР_1
внаслідок невідповідності змісту та форми договору вимогам цивільного законодавства і внутрішній волі позивача. 6. Визнати, що при укладанні договору страхування життя та здоров”я №
НОМЕР_1
відповідач допустив обман позивача. 7. Визнати недійсним договір страхування життя та здоров”я №
НОМЕР_1
внаслідок внаслідок допущеного відповідаче обману позивача при укладенні договору. 8. Стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 8334,84 грн. 9. Відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. 10. Відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати на банківські послуги в розмірі 3 грн.
Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент виникнення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1-3 ст. 203 ЦК України.
Представник позивача до суду з”явився, підтримав змінені позовні вимоги, мотивуючи це тим, що відповідач по справі не виконав свого обов”язку щодо ознайомлення позивача з правилами та умовами договору страхування життя та здоров”я №
НОМЕР_1
, в зв”зку з чим позивач не знав всіх умов та правил страхування, а страхувальник його навмисно з ними не ознайомив чи не в повному обсязі, в зв”язку з чим даний договір необхідно визнати недійсним та стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 8334,84 грн., а також зазначив, що позивач три роки сплачував страхові внески по даному договору страхування, на підставі вищевикладеного просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача до суду з”явилася, позов не визнала та пояснила, що відповідачем по справі виконані всі умови страхування, про що свідчать відповідні підписи проставлені в заяві та договорі.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що даний позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачем була написана заява 25.11.2003 року за формою, встановленою відповідачем.
У відповідь на дану заяву позивачу було надано поліс страхування життя та здоров”я №
НОМЕР_1
(а.с.11-12), додаток до поліса з таблицею страхових виплат (а.с. 13), документ під назвою „Правила страхування” (а.с. 14).
Відповідно до роз”яснень отриманих від представника відповідача, зазначені документи були достатніми для укладання і початку дії договору страхування. Зважаючи на ці роз”яснення та довірившись рекламі відповідача, позивач почав щорічно платити відповідачу страхові внески. Загалом позивач сплатив відповідачу страхові внески на суму 17819,50 грн., що підтверджено квитанціями № 2 від 25.11.2003 року на суму 14556,09 грн., № 45105 від 15.03.2005 року на суму 1672,91 грн. та № 270314 від 16.06.2006 року на суму 1590,50 грн.(а.с. 15-16).
Листом № 1255 від 16.07.2007 року відповідач повідомив позивача про дострокове припинення договору страхування за ініціативою відповідача, внаслідок несплати позивачем чергового страхового внеску (а.с 17).
Після цього відповідач повернув позивачу викупну суму, в розмірі 9484,66 грн.
Відповідно до вимог ст. 28
ЗУ „Про страхування”, викупна сума – сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід”ємною частиною правил страхування життя.
Позивач не згоден з діями відповідача і вбачає в них ознаки обману, все це і змусило його звенутися з позовом до суду.
Представником позивача в судовому засіданні були змінені позовні вимоги, але так і не обгрунтовані в повному обсязі, посилаючись на те, що суд сам в змозі визначити недійсність укладеного правочину.
Відповідно до п. 9 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до договорів, що були укладені до 01.01.2004 року і продовжують діяти після набрання синності ЦК України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Згідно ч. 3 та 4 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятись у формі встановленій законом
.
Відповідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент виникнення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1-3 ст. 203 ЦК України, але жодна з цих вимог відповідачем не була порушена.
Згідно ст. 998 ЦК договір страхування визнається судом не дійсним, якщо: його укладено після настання страхового випадку, або якщо об”єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.
Відповідно ст. 1 ЗУ „Про страхування”, страхування – вид цивільно- правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визнасених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно ст. 6 ЗУ „Про страхування”, добровільне страхування – страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником та страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладанні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов”язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.
Відповідно ст. 17 ЗУ „Про страхування”, правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
Як було встановлено в судовому засіданні, що надані представником відповідача суду правила страхування відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно ст. 28 ЗУ „Про страхування”, дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сиорін, а також у разі: 1.закінчення строку дії, 2.виконання страховиком зобов”язань перед страхувальником у повному обсязі, 3. несплати стрнаховиком страхових платежів у встановлені договором строки, 4. ліквідації страховика, 5. ліквідації страхувальника, 6. прийняття рішення про визнання договору страхування недійсним, 7. в інших випадках передбачених чинним законодавством України.
За таких обставин, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню, оскільки не знайшов своє підтвердження в ході його розгляду в суді.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.
3, 4, 60-64, 118-120, 208, 215, 218
ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 998 ЦК України, ст.ст 1,6, 17,
28 ЗУ „Про страхування”,
суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову
ОСОБА_1
до ЗАТ „ЕККО”, про визнання недійсим договору страхування та повернення сплачених внесків - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду та апеляційної скарги. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: