Про розірвання шлюбу

                                                                                                                                 
  Справа № 2- 495/09

  Рішення

  Іменем  України

       
      
   30 січня 2009 року   Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

       Головуючого - судді  
      
  - Коваленко І.В.

       при секретарі  
      
      
  - Карпенко І.П.

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом 
  ОСОБА_1
   до 
  ОСОБА_2
   про розірвання шлюбу,

  Встановив:

  Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 09.02.1995 р. Від шлюбу мають неповнолітню доньку 
  ОСОБА_3
  , 
  ІНФОРМАЦІЯ_1
   року народження.

  ОСОБА_1
   звернувся з даним позовом до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що спільне життя з відповідачкою не склалося через те, що в них різні характери та погляди на сімейне життя. Між ними часто виникають сварки на ґрунті побутових проблем. Це призвело до припинення шлюбних відносин, повної втрати взаємоповаги та будь-яких почуттів. Шлюбні відносини між ними припинені з липня 2008 року, і з цього ж часу вони не ведуть спільне господарство та не мають спільного бюджету. Оскільки сім’я розпалась остаточно, збереження шлюбу буде суперечити її інтересам, позивачка просила шлюб розірвати.

  У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю та просив його задовольнити без надання строку на примирення. Витрати, пов’язані з отриманням свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАГСу, просила  покласти на нього.

      
  Відповідачка у судовому засіданні визнала позовні вимоги повністю та просила розірвати шлюб, укладений між нею та позивачем.

      
  Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд в судовому засіданні встановив, що сторони перебувають в шлюбі,  зареєстрованому 02 лютого 1995 року відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського району м. Києва, актовий запис № 
  НОМЕР_1
  . Від шлюбу мають неповнолітню дочку 
  ОСОБА_3
  , 
  ІНФОРМАЦІЯ_1
   року народження.  Наміру поновлювати шлюбні відносини з відповідачем позивачка не має, що підтверджується їх поясненнями у судовому засіданні.

  Крім того, як позивачка так і відповідач зазначали, що збереження даного шлюбу буде суперечити  інтересам  обох сторін.

          
      
  Суд вважає, що вищевикладене дає підстави для висновку про неможливість подальшого спільного проживання сторін по справі, як подружжя, та вказує на те, що збереження їхньої сім’ї стало неможливим.

           
      
  Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо  буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження  шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

            
      
  Враховуючи викладене, позов позивача підлягає задоволенню, оскільки збереження шлюбу суперечитиме  інтересам  обох сторін.

            
      
  Зобов’язання по оплаті  державного мита при реєстрації розірвання шлюбу в органах РАГСу, суд покладає на позивача.



  На підставі ст.ст. 110, 112 СК України, керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд

  ВИРІШИВ:



            
      
  Позов   
  ОСОБА_1
   задовольнити.



  Шлюб, укладений  09 лютого 1995 року між 
  ОСОБА_1
   та 
  ОСОБА_2
  , який був зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського району м. Києва, актовий запис № 
  НОМЕР_1
   – розірвати.



  При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з 
  ОСОБА_1
   на користь держави мито в сумі 17 грн.

  ОСОБА_2
   від сплати мита звільнити.

              Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви  про апеляційне оскарження рішення, яка подається протягом  десяти днів з дня проголошення рішення
  .

                        Суддя: