розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді у приміщені суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку 'Приватбанк' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 4821,21 грн. Відповідно до умов вказаного договору відповідач взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту та відсотки за користування кредитними коштами у порядку та розмірах, встановлених договором. Позичальник зобов'язання за кредитним договором не виконує, в зв'язку з чим, за ним виникла заборгованість, яка складається з заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом, пені, комісії та штрафів. У зв'язку з зазначеним позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 13428.26 грн. та судові витрати, понесені ним при зверненні до суду.
У судове засідання представник позивача не з'явився, згідно позовної заяви позовні вимоги підтримує та просить суд про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надавав.
З урахуванням положень ст. ст. 169, 224 ЦПК України та думки позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступні обставини.
Судом встановлено, що 22 червня 2012 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, який складається з заяви позичальника №DNQER6212230094 та Умов надання споживчого кредиту. Згідно умов зазначеного договору , банк надав відповідачу споживчий кредит в розмірі 4821.21 грн. на споживчі цілі на умовах забезпеченості, повернення, платності з встановленням місячної процентної ставки 0.12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом шляхом перерахування коштів торгівельно-сервісному підприємству, в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню заборгованості до 21 березня 2013 року, шляхом внесення щомісячного платежу у розмірі 588,99грн. /а.с.5-15/.
В порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, допустив прострочення повернення кредиту і сплати відсотків за його користування.
Станом на 13 травня 2016 року за відповідачем утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 13428,26 грн., з яких: 4343,65 грн. - заборгованість за кредитом,0,2 грн. - заборгованість по відсоткам,106,06 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом,7862,72 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;500 грн. - фіксована частина штрафу,615,63 грн. - процентна складова штрафу. Розмір заборгованості підтверджується розрахунком /а.с.4/.
Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України, - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як передбачено ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Отже, позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та вимог закону.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи, що відповідач не повернув суму кредиту, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом та відсотками.
Вирішуючи питання щодо позовних вимог в частині стягнення неустойки суд виходить з наступного.
За ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідач не виконував належним чином зобов'язань за кредитним договором, порушила строки сплати щомісячних платежів.
Верховний Суд України 21 жовтня 2015 року по справі № 6-2003цс15 висловив правову позицію, яка за ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів, де вказав, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафів не ґрунтуються на вимогах закону, тому в цій частині вимоги задоволенню не підлягають.
Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір, тому відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.10,11,57,60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" , заборгованість за кредитним договором від 22 червня 2012 року, яка утворилась станом на 13 травня 2016 року у сумі 12312,63 грн. (дванадцять тисяч триста дванадцять гривень 63 копiйки), з яких: 4343,65 грн. - заборгованість за кредитом,0,2 грн. - заборгованість по відсоткам,106,06 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом,7862,72 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" судові витрати у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку
вы были ознакомлены с тем , что суд будет, повестки из суда приходили!? есть положительная практика по отмене таких решений и люди ничего не платили, если интересует обращайтесь на почтуanna2008.77@mail.ru
Ще заплатите 13 тисяч
ну , если анонимы столько стоят , то конечно.......
Если Вы не присутствовали в судебном заседании по уважительным причинам, то возможно отменить данное решение суда, а также применить срок исковой давности (правда, надо смотреть не увеличен ли он в самом договоре). Кроме того, ч.3 ст.551 ГК Украины предусматривает возможность уменьшения неустойки, которая существенно больше размера убытков, по решению суда. В общем, ищите уважительные причины пропуска судебного заседания. Ну и напомню, что подать заявление о пересмотре заочного решения Вы должны в течение 10-ти дней со дня получения копии заочного решения.
Если кратко. Я бы обжаловал заочное решение с целью уменьшить размер пени, которая составляет максимальную сумму долга. Как видно из решения кредитный договор заключен в 2012 году и вероятнее всего Банк насчитал пеню с момента заключения договора, что есть нарушением срока исковой давности о котором Вам нужно было заявить в суде подав соответствующее заявление. Более определенно можно сказать только ознакомившись с документами.
Рассрочку на оплату долга вряд ли получите, только отсрочку по времени обжаловав заочное решение, таким образом есть возможность уменьшить суму задолженности. Более того, если решение вступит в законную силу, Вам придется еще платить и исполнительный сбор исполнительной службе.
Исковая давность может быть предусмотрення в договоре более чем 3 года (даже и 50 лет). Поэтому без тщательного изучения юристом документов - всё остальное гадание на кофейной гуще и никакой пользы не принесёт, как бы не стараться.