У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
...
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Чернігівській області, Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними та відшкодування шкоди за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління юстиції у Чернігівській області на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 13 лютого 2008 року,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2001 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського обласного управління юстиції, головного управління Державного казначейства у Чернігівській області, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з уточненим і доповненим у подальшому позовом про визнання дій неправомірними та відшкодування шкоди. Позивач зазначав, що працює приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу. За результатами проведеної в грудні 1998 року перевірки його діяльності наказом начальника управління юстиції ОСОБА_2 від 4 січня 1999 року було призупинено його нотаріальну діяльність до 5 березня 1999 року. Вважаючи, що підстав для такого наказу не було, позивач просив визнати його незаконним, а дії начальника обласного управління юстиції щодо невидачі необхідних для вчинення нотаріальних дій бланків неправомірними, стягнути з держави та управління юстиції завдану цими неправомірними діями шкоду, а саме: з управління юстиції 924 грн. матеріальної шкоди, яка полягає в безпідставному привласненні перерахованих ним для отримання бланків коштів з урахуванням 3 % річних і рівня інфляції; з держави стягнути 33 223 грн. 80 коп. неодержаного доходу за період призупинення його нотаріальної діяльності та 250 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 листопада 2007 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління юстиції стосовно невидачі ОСОБА_1. бланків нотаріальних документів у період з 16 грудня 1998 року до 6 квітня 1999 року та стягнуто з управління юстиції на його користь заборгованість за невидані бланки нотаріальних документів у розмірі 924 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 13 лютого 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з управління юстиції на користь позивача 924 грн. заборгованості за невидачу бланків нотаріальних документів та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, закрити провадження у справі в порядку цивільного судочинства та передати її до адміністративного суду для розгляду в порядку адміністративного провадження або ухвалити рішення, яким справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, чи ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. У касаційній скарзі головне управління юстиції у Чернігівській області просить скасувати рішення апеляційного суду в частині стягнення моральної шкоди, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в цій частині у позові.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення у справі, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд виходили з того, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Однак з таким висновком погодитися не можна.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 17 КАС України спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності віднесено до компетенції адміністративних судів.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Встановлено, що вимоги позивача зводяться до визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень та відшкодування завданої цими діями матеріальної та моральної шкоди.
Оскільки такі вимоги позивачем були подані до суду в порядку, встановленому ЦПК України, і не розглянуті судом до набрання чинності КАС України (1 вересня 2005 року), на підставі п. 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України та п. 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України вони повинні розглядатися в порядку, встановленому КАС України.
Таким чином, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому ухвалені у справі рішення слід скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління юстиції у Чернігівській області задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 листопада 2007 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 13 лютого 2008 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції в порядку адміністративного судочинства.