ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2009 р. № 22/122-08-2879 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Овечкін В.Е., Чернов Є.В., Цвігун В.Л., розглянувши касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Одеській області на постанову від 25 листопада 2008 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 22/122-08-2879 господарського суду Одеської області за позовом ДП "Одеський морський торговельний порт" до Другої державної виконавчої служби у Приморському районному управлінні юстиції м. Одеси Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про Стягнення грошових коштів В С Т А Н О В И В: Рішенням господарського суду Одеської області від 24.09.2008 (Л.Торчинська) в позові про стягнення заборгованості з врахуванням інфляції та трьох відсотків річних відмовлено. Рішення суду мотивовано тими обставинами, що спірні кошти було стягнуто за постановою державного виконавця, яка в подальшому скасована судом, однак позивач з заявою про повернення зарахованих до бюджету коштів не звертався, тому у відділу державної виконавчої служби не виникли зобов'язання з повернення цих коштів, а відповідно і підстав для задоволення позову про їх стягнення. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 (судді: Е.Андрєєва, П.Мацюра, Н.Ліпчанська) рішення господарського суду Одеської області від 24.09.2008 скасовано. Позов задоволено частково. Постанова апеляційної інстанції мотивована тими обставинами, що як встановлено судовим рішенням від 01.12.2006 у справі № 22/395-06-11389А у виконавчої служби не було підстав для стягнення з позивача спірних коштів, тому вимоги про повернення безпідставно стягнутих коштів правомірні. Доводи місцевого господарського суду про відсутність звернення позивача до відділу державної виконавчої служби спростовуються наявним у справі листом позивача, який був одержаний адресатом, однак відповіді надано не було. Головне управління Державного казначейства України в Одеській області в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Скаржник посилається на те, що судом не було встановлено факт надходження коштів до Державного бюджету, оскільки спочатку спірні кошти надійшли на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби, а лише потім повинні були перераховуватися до Державного бюджету. Не було встановлено обставин щодо звернення відділу державної виконавчої служби з відповідним поданням до органу державного казначейства. Судом неправомірно ухвалено стягнути судові витрати з органу державного казначейства, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відділу державної виконавчої служби, тому судові витрати повинні бути стягнуті з винної особи. Сторони не скористалися правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції. Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Позивач звернувся з позовом про стягнення грошових коштів, що неправомірно було стягнуто з нього в якості виконавчого збору при здійсненні виконавчого провадження. Господарським судом встановлено, що відповідно до постанови державного виконавця № В-13/743 від 20.07.2006 постановлено стягнути з позивача виконавчий збір. Відповідний збір було стягнуто з позивача, що встановлено довідкою по зведеному виконавчому провадженню про стягнення з позивача боргів на користь фізичних та юридичних осіб. Постановою господарського суду Одеської області від 01.12.2006 у справі № 22/395-06-11389А, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2007, постанова державного виконавця № В-13/743 від 20.07.2006 скасована. Таким чином, судом встановлено, що відсутня правова підстава, яка слугувала для стягнення з позивача спірних грошових коштів. Змістом зобов'язання з безпідставного набуття або збереження майна є обов'язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути це майно потерпілому. Таке же зобов'язання виникає і в тому разі, коли підстава, на якій майно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України. Господарський суд апеляційної інстанції обгрунтовано визнав, що із скасуванням постанови державного виконавця № В-13/743 від 20.07.2006 відповідач без достатніх правових підстав набув спірні грошові кошти, а тому зобов'язаний їх повернути. Таким чином касаційна інстанція вважає правомірним висновок апеляційного господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення суми виконавчого збору, як безпідставно отриманих коштів. Згідно ст.ст.111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи. Доводи скаржника про ненадходження грошових коштів до бюджету зводиться до намагання встановити інші обставини справи та надати їм перевагу над фактично встановленими обставинами і наявними в ній доказами, однак, на правильність вирішення спору не впливають. Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В: Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 у справі № 22/122-08-2879 господарського суду Одеської області залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення. Головуючий В. Овечкін судді Є. Чернов В. Цвігун