У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 жовтня 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
...
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня», треті особи: Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та ОСОБА_2, про зобов'язання вчинити дії, за скаргою ОСОБА_1про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами ухвали апеляційного суду м. Києва від 3 лютого 2006 року та ухвали колегії суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2007 року,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2005 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачем не в повному обсязі виконані взяті на себе зобов'язання щодо відрахування третій особі грошей для придбання для нього та його сім'ї трикімнатної квартири. У зв'язку з несвоєчасним виконанням відкритим акціонерним товариством ”Завод ”Ленінська кузня” ( далі - ВАТ ”Завод ”Ленінська кузня”) рішення Подільського районного суду м. Києва від 5 серпня 2002 року щодо перерахування 117 200 грн. на рахунок третьої особи сплачені кошти можна було використати лише на придбання 35,5 кв.м житла. Для виконання умов договору від 30 серпня 1991 року заводу необхідно було доплатити вартість решти - 44,5 кв.м житла. Просив зобов'язати відповідача перерахувати на рахунок Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 257 210 грн. як доплату за квартиру загальною площею 80 кв.м у рахунок пайової участі в будівництві житла для нього.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2005 року позов ОСОБА_1. задоволено. Зобов'язано ВАТ “Завод “Ленінська кузня” перерахувати на рахунок Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 257 210 грн. як доплату за квартиру в рахунок пайової участі в будівництві житла для ОСОБА_1. на виконання договору від 30 серпня 1991 року.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 3 лютого 2006 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2005 року скасовано та закрито провадження у справі.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 оскаржив його у касаційному порядку.
Рішенням колегії суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2007 року ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 лютого 2006 року залишено без змін.
У скарзі ОСОБА_1 просить переглянути у зв'язку з винятковими обставинами ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 лютого 2006 року та ухвалу колегії суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2007 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного й того самого положення закону, зокрема невірне застосування судами п. 2 ст. 205 ЦПК України, та залишити без змін рішення районного суду. На підтвердження неоднакового застосування зазначеної норми права заявник наводить ухвалу колегії суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Донецької області від 23 січня 2008 року за тотожною вимогою позивача, якою ухвалу апеляційного суду м. Києва про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ст. 205 ЦПК України скасовано, а справу передано на новий апеляційний розгляд.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції, з яким погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що відповідно до вимог п. 2 ст. 205 ЦПК України у справі є рішення Подільського районного суду м. Києва від 5 серпня 2002 року, яке набрало законної сили, ухвалене в спорі між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна з таких підстав.
Відповідно до вимог п. 4 ст. 223 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, змінюються обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Судом встановлено, що відповідно до договору від 30 серпня 1991 року відповідач повинен був перерахувати на рахунок Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації кошти для придбання позивачу та його сім'ї трикімнатної квартири. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 5 серпня 2002 року стягнуто з ВАТ “Завод “Ленінська кузня” 117 200 грн. для придбання квартири ОСОБА_1 У зв'язку з несвоєчасним виконанням ВАТ ”Завод ”Ленінська кузня” рішення Подільського районного суду м. Києва від 5 серпня 2002 року щодо перерахування 117 200 грн. на рахунок третьої особи сплачені кошти можна було використати лише на придбання 35,5 кв.м, тому позивач відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України звернувся до суду з позовом про зобов'язання виконати взяті на себе зобов'язання за договором від 30 серпня 1991 року щодо перерахунку коштів для придбання квартири, оскільки на день виконання вищевказаного рішення суду першої інстанції вартість житла значно збільшилася, просив доплатити вартість решти - 44,5 кв.м.
Апеляційний суд, з рішенням якого погодився й суд касаційної інстанції, закриваючи провадження у справі помилково дійшов висновку щодо тотожності предмета й підстав заявлених позивачем позовів.
За таких обставин колегія суддів визнає, що при вирішенні справи судами апеляційної та касаційної інстанцій порушені та неоднаково застосовані норми процесуального права, а тому рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 358, 359 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 лютого 2006 року та ухвалу колегії суддів з розгляду цивільних справу касаційному порядку апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2007 року скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд до апеляційного суду м. Києва.
Ухвала оскарженню не підлягає.