Справа №22Ц-2659/2008р. Головуючий у 1 інстанції Мельник О.О.
Категорія 01,41,42 Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Приходька К.П.,
суддів Даценко Л.М., Малорода О.І.,
при секретарі Рудзінській А.С.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення за неможливістю сумісного проживання та зустрічним позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог комунальне підприємство «Житлове ремонтно-експлуатаційне управління» виконкому Бориспільської міської ради про встановлення порядку користування жилим приміщенням,
встановила:
у березні 2005 року позивачка звернулася до суду із позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 28 квітня 1990 року по 27 квітня 2004 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі. Від шлюбу сторони мають спільну доньку Вікторію 1991 року народження.
На підставі рішенням виконкому Бориспільської міської ради від 06 січня 1998 року за №14 сторони по справі отримали трикімнатну квартиру за АДРЕСА_1згідно ордеру за №12 від 10 січня 1999 року.
Протягом шлюбу спільне життя із відповідачем було нестерпним оскільки останній постійно приходив додому пізно, вживав спиртні напої, вчиняв сварки під час яких позивачка неодноразово отримувала тілесні ушкодження. Після розлучення поведінка відповідача погіршилася і він частіше став спричиняти позивачці тілесні ушкодження, що підтверджується актами судово-медичного обстеження та чисельними зверненнями до міліції.
За 2004 рік та початок 2005 року відповідач неодноразово, а саме : 17 січня 2004 року, 27 травня 2004 року, 19 серпня 2004 року, 30 серпня 2004 року, 15 лютого 2005 року міліцією офіційно попереджений про недопущення антигромадської поведінки. Проте не дивлячись на це відповідач продовжує пиячити, погрожує позивачці фізичною розправою, створює неможливі умови проживання в одній квартирі. Така поведінка відповідача змісила позивачку звернутися до суду з питанням про порушення стосовно відповідача кримінальної справи.
Позивачка вважає, що спільне проживання з відповідачем в одній квартирі не можливе і він має бути виселений із квартири без надання іншого жилого приміщення на підставі вимог ст.116 ЖК України оскільки відповідач систематично порушує правила співжиття, що унеможливлює проживання з ним в одній квартирі, заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними.
У березні 2005 року відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що після розірвання шлюбу із позивачкою він займає у спірній квартирі кімнату площею 9,8 кв.м., в користуванні позивачки і дочки знаходяться кімнати площею 18,8 кв.м., і 11,7 кв.м. Позивачка подавши позов про його виселення намагається створити йому нестерпні умови для проживання та всілякими способами намагається висилити його з квартири.
Відповідач просив суд постановити рішення, яким виділити йому в користування, у спірній квартирі, житлову кімнату площею 9,8 кв.м., позивачці та дочці залишити у користуванні кімнати площею 18,8 кв.м. та 11,7 кв.м., кухню, два коридори з холом, ванну кімнату, туалет та лоджію залишити у спільному користуванні сторін.
Справа судами слухалася неодноразово, останнім рішенням суду від 16 березня 2006 року задоволений первісний позов, постановлено виселити ОСОБА_1. за неможливістю сумісного проживання без надання іншого жилого приміщення з квартири АДРЕСА_1, в задоволені зустрічного позову, відмовлено.
Відповідачем подана апеляційна скарга на рішення суду в якій він просить рішення суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно дослідив надані сторонами докази та не надав їм належної правової оцінки, порушив норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним воно вважається тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим - у разі ухвалення його на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що з 28 квітня 1990 року по 27 квітня 2004 року позивачка та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають спільну доньку Вікторію 1991 року народження.
На підставі рішенням виконкому Бориспільської міської ради від 06 січня 1998 року за №14 сторони по справі отримали трикімнатну квартиру за АДРЕСА_1згідно ордеру за №12 від 10 січня 1999 року.
Згідно зі статтею 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ними, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичними порушеннями правила співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського спливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму верховного Суду України від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» при вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Серед таких визначені заходи попередження, що застосовуються судами, прокуратурами, органами внутрішніх справ тощо.
Згідно матеріалів справи відповідач протягом 2004 та 2005 років неодноразово органами внутрішніх справ попереджався про неприпустимість вчинення насильства у сім'ї. Допитані по справі свідки підтвердили те, що протягом тривалого часу відповідач неодноразово вчиняв в сім'ї сварки, ображав позивачку, наносив їй тілесні ушкодження.
17 липня 2005 року відповідач у спірній квартирі спричинив позивачці тілесні ушкодження середньої тяжкості. За скоєне відповідача було притягнено до кримінальної відповідальності і 03 травня 2007 року вироком суду його було засуджено за ч.1 ст.122 КК України з призначенням йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ст.ст.75,76 КК України відповідача від призначено покарання звільнено з випробуванням, призначивши іспитовий строк 1 рік та встановлено інші обмеження.
Судом першої інстанції на підставі зібраних по справі доказів, пояснень сторін та показів допитаних по справі свідків правильно зроблений висновок про те, що відповідач протягом тривалого часу порушує правила співжиття, своєю антигромадською поведінкою створює умови, які є неможливими для інших проживання з ним в одній квартирі, заходи попередження не дали позитивних результатів.
За наведених вище підстав судом першої інстанції правильно прийняте рішення про задоволення основного позову та про відмову у задоволені зустрічного позову оскільки не можливо за наведених вище обставин справи встановити між сторонами порядок користування спірною квартирою.
У відповідності з вимогами ч.2 ст.116 ЖК України осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов'язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною.
Справа розглядається протягом тривалого строку, судом першої інстанції неодноразово пропонувалося відповідачу надати можливі варіанти обміну займаного приміщення на інше жиле приміщення, проте жодного варіанту обміну відповідачем суду не запропоновано. Замість надання можливих варіантів обміну відповідач умисно продовжує систематично порушувати правила співжиття своєю антигромадською поведінкою створює умови, які є неможливими для інших проживання з ним в одній квартирі.
Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції неповно дослідив надані сторонами докази та не надав їм належної правової оцінки, порушив норми матеріального та процесуального права не приймаються судом до уваги оскільки не ґрунтуються на зібраних матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не має.
На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України колегія,
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2006 року відхилити, рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.