Справа № 22Ц - 2416/2008 р. Головуючий у 1-й інстанції Тюхтій П.М.
Категорія 20 Доповідач в 2-й інстанції Поліщук М.А.
У Х В А Л А
Іменем України.
15 липня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - судді Сліпченка О.І.
суддів: Касьяненко Л.І., Поліщука М.А.
при секретарі Гриньовій С.Ф.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Макарівського районного суду Київської області від 9 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1до державного підприємства «Чорнобильсервіс» про стягнення невиплаченої частини заробітної плати.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
В С Т А Н О В И Л А:
В лютому 2008року ОСОБА_1. звернувся в суд із вказаним позовом і просив стягнути із відповідача на його користь невиплачену доплату до заробітної плати за роботу у зоні відчуження з 1 січня 2003року по 31 грудня 2005року в розмірі 373 395грн. 13коп.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991року та Постанови КМ України від 29 січня 2003року №137 за роботу у зоні відчуження у вказаний період роботодавець повинен сплатити йому 27 мінімальних заробітних плат плюс 50 відсотків премії від вказаної суми, проте незважаючи на наявність вказаних законодавчих актів відповідач сплачував йому доплату в розмірі 118,8грн. плюс 50 відсотків премії від цієї суми, посилаючись на постанову КМ України від 26.07.1996року за №836 та на розпорядження Державного Департаменту - Адміністрації зони відчуження, що вважає неправомірним.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 9 квітня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив із того, що адміністрація державного підприємства “Чорнобильсервіс” за період з 1 січня 2003року по 31 грудня 2005року виплачувала позивачу доплату за роботу у зоні відчуження, яка була встановлена постановами КМ України№137 від 29.01.2003року та №836 від 26.07.1996року і відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законом.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, оскільки вони належним чином обґрунтовані та відповідають вимогам закону.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Підставою позовних вимог визначено ч. 3 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII та постанову Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 137, якою встановлено доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 Закону від 28 лютого 1991 року № 796-XII доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється за рішенням Адміністрації зони відчуження згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а не самими суб'єктами господарювання.
Судом встановлено, що доплата, вимоги про стягнення якої заявлені позивачем, не передбачена фондом оплати праці та кошторисом підприємства і підприємством вона не встановлюється. Вказана доплата гарантована державою у ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991року, порядок і розміри її виплати встановлюється органами владних повноважень, а підприємством вона виплачується у встановлених органами владних повноважень розмірах та порядку з послідуючою компенсацією вказаної доплати із державного бюджету.
Судом також встановлено, що відповідач повністю виплатив позивачеві за вказаний період доплату за роботу у зоні відчуження, встановлену Адміністрацією зони відчуження.
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про відсутність порушення прав позивача роботодавцем і обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи спір, суд правильно виходив із того, що вказаний спір є трудовим, оскільки позовні вимоги заявлені позивачем лише до роботодавця. Позивачем не заявлені вимоги про неправомірність дій суб'єктів владних повноважень щодо встановлення розміру та виділення коштів для виплати йому доплати за роботу у зоні відчуження, які б підлягали розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України не прийнято до уваги, як обставину, яка не підлягає доказуванню - невідповідність постанови КМ України№836 від 26.07.1996року Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII в частині встановлення розміру компенсації не можуть бути прийняті до уваги, оскільки апелянт посилається на ухвалу Верховного Суду України від 10.02.2005року у справі за позовом ОСОБА_2. до державного підприємства “Чорнобильсервіс” про стягнення компенсації за шкоду у зв”язку з втратою годувальника. Спір між ОСОБА_1 . і державним підприємством “Чорнобильсервіс” є трудовим спором про стягнення доплати за роботу у зоні відчуження і висновок суду, що відповідач не порушив прав позивача, оскільки розмір доплати встановлюється не самим суб'єктом господарювання, а за рішенням Адміністрації зони відчуження згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України є законним.
Інші доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи є необґрунтованими і висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.303,308,315 ЦПК України колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 9 квітня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.