13.02.2009 
  Справа № 2-629/09

  Р І Ш Е Н Н Я

  І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

      
  13 лютого 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

  головуючого судді -
      
      
  Бірси О.В.

  при секретарі -
      
      
      
  Шевчук К.В.

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  м. Києві цивільну справу за позовом 
  ОСОБА_1
   до 
  ОСОБА_2
   
  ОСОБА_3
  , третя особа ВГІРФО Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання осіб такими, що втратили право користування житловою площею,-

  В С Т А Н О В И В:

  Позивач 
  ОСОБА_1
   звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить  визнати 
  ОСОБА_2
   та 
  ОСОБА_3
   такими, що втратили право користування жилим  приміщенням – 
  АДРЕСА_1
  . Свої позовні вимоги позивач мотивує тим,  що відповідачі з моменту реєстрації в спірній квартирі в квартиру не поселялись і не проживають в ній, їхні речі в квартирі відсутні, відповідачі не несуть ніяких витрат по утриманню квартири, комунальні послуги не сплачують.

  В судовому засіданні позивач 
  ОСОБА_1
   позовні вимоги підтримала з підстав наведених в позовній заяві і доповнила, що відповідачам ніхто не перешкоджав у користуванні квартирою і вони ніколи не виявляли бажання щодо вселення до квартири, квартирою не цікавляться. З моменту  реєстрації в спірній квартирі відповідачі фактично проживають в кватирі чоловіка відповідачки 
  ОСОБА_2
  . Тому вона вважає, що відповідачі втратили право користування 
  АДРЕСА_1
  .

  Представник позивача 
  ОСОБА_4
   в судовому засіданні позовні вимоги позивача  підтримала і просила позов задовольнити з підстав наведених в позовній заяві.

  Відповідач 
  ОСОБА_2
   в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що вони не проживають в спірній квартирі у зв’язку з тим, щоб позивач мала комфортні умови проживання, вона з донькою проживають в квартирі чоловіка, однак чоловік заперечує проти їх реєстрації. Відповідачка 
  ОСОБА_2
   доповнила, що вони відвідують позивачку, приносять їх продукти харчування, допомагають матеріально. З заявами щодо непроживання в спірній квартирі ні вона ні її донька до органів внутрішніх справ та ЖРЕО не звертались до моменту звернення позивача до суду, оскільки вважали що підстав для таких звернень не було.

  Відповідач 
  ОСОБА_3
   проти заявлених вимог також заперечувала, пояснюючи, що іншого місця для реєстрації вона не має, хоча на даний час і проживає в квартирі батька. Відповідачка доповнила, що вона мала намір вселитись в квартиру, принесла свої речі, але наступного дня позивач сказала, що вона їй заважає, і вона повернулась до батьків, речі свої також забрала.

  Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, надали суду заяву про слухання справи у відсутності представника.

  Допитані в судовому засіданні свідки 
  ОСОБА_5
   та  
  ОСОБА_6
   пояснили, що  являються сусідами позивача 
  ОСОБА_1
  . Свідки підтвердили, що відповідачі в спірній квартирі ніколи не проживали, речей відповідачів в квартирі немає, вони також були присутні при обстеженні квартири на предмет проживання відповідачів і підписували акти про їх не проживання.

  Свідок  
  ОСОБА_7
   в судовому засіданні  пояснила, що була знайома зі сторонами коли позивач з чоловіком проживала по 
  АДРЕСА_2
  . Їй відомо, що вони доглядали за 
  ОСОБА_3
  , яка на той період часу відвідувала дитячий садочок, потім вони змінити місце проживання і переїхали проживати на вул. Кібальчіча в м. Києві, чи проживають відповідачі в спірній квартирі свідку не відомо.

  Свідок  
  ОСОБА_8
   в судовому засіданні показала, що мешкає в одному під’їзді з позивачем, вона бачила що відповідачі приходили до квартири, зустрічала їх біля будинку. Разом з тим, свідок зазначила що їй не відомо, де знаходяться речі відповідачів, чи залишаються вони в квартирі ночувати чи просто періодично відвідують позивачку.

  Свідок 
  ОСОБА_9
  , яка працює майстром ЖРЕО-409, в судовому засіданні пояснила, що  вона за заявою позивачки 
  ОСОБА_1
   тричі в складі комісії проводила обстеження квартири, в ході яких було встановлено, що відповідачі в спірній квартирі не проживають, речей, які б могли належати відповідачем в  квартирі не виявили про що було складено відповідні акти.

  Вислухавши  пояснення позивача, представника позивача, відповідачів, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі  докази, суд приходить до наступного.

  Як вбачається з матеріалів справи, 
  ОСОБА_1
  , разом з членами сім’ї 
  ОСОБА_10
  ,  
  ОСОБА_2
  , 
  ОСОБА_3
   надане жиле приміщення – 
  АДРЕСА_1
   на підставі ордера виданого на підставі  рішення виконкому Дніпровської районної Ради народних депутатів від 25 березня 1991 року № 351 (а.с.5).

  Згідно довідки Житлової ремонтно-експлуатаційної організації № 409 від 26 листопада 2008 року в 
  АДРЕСА_1
   зареєстровані: 
  ОСОБА_1
  , 1939 року народження (власник особового рахунку), 
  ОСОБА_2
  , 1968 року народження (донька) та 
  ОСОБА_3
  , 1988 року народження (онука) (а.с.6).

  З 1991 року відповідачі 
  ОСОБА_2
   та 
  ОСОБА_3
   в квартирі зареєстровані але не проживають, про що свідчать акти від 25 квітня, 18 червня та 28 листопада 2008 року (а.с.7-9). З заявами про вчинення перешкод у користування квартирою 
  АДРЕСА_1
    відповідачі 
  ОСОБА_2
   та 
  ОСОБА_3
   до ЖРЕО№409  в період часу з 2003 року по 23 грудня 2008 року не звертались (а.с.47).

  Відповідно до ст. 72 ЖК України, особа визнається такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.

  Статтею 71 ЖК України  встановлено, що при тимчасовій  відсутності  наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

  Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачі 
  ОСОБА_2
   та 
  ОСОБА_3
   протягом тривалого часу не проживають на спірній житловій площі, не вносять комунальні платежі  за квартиру, їхнє особисте майно в квартирі відсутнє.

  Відповідачами в судовому засіданні не наведено обґрунтованих доводів щодо поважності причин не проживання в спірній квартирі, а також не надано письмових доказів того, що позивачем чинились перешкоди щодо проживання відповідачів в спірній квартирі.

  Таким чином,  суд приходить до висновку що вимоги позивача  обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

  На підставі  викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК України, 10, 60, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

  В И Р І Ш И В:

  Позов 
  ОСОБА_1
   до 
  ОСОБА_2
  , 
  ОСОБА_3
  , третя особа ВГІРФО Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання осіб такими, що втратили право користування житловою площею - задовольнити.

  Визнати 
  ОСОБА_2
  , 
  ІНФОРМАЦІЯ_1
   року народження та 
  ОСОБА_3
  , 
  ІНФОРМАЦІЯ_2
   року народження такими, що втратили право користування житловою площею в 
  АДРЕСА_1
  .

  Зобов’язати ВГІРФО Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві  зняти 
  ОСОБА_2
   та 
  ОСОБА_3
   з реєстраційного обліку за адресою: 
  АДРЕСА_1
  .

  Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом  подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду  та апеляційної скарги. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  Апеляційна скарга  на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження  рішення. Заява про апеляційне оскарження та  апеляційна скарга подаються  Апеляційному  суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

  Рішення набирає законної сили після закінчення строку  подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк встановлений законодавством України,  рішення набирає законної сили  після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили  після розгляду справи Апеляційним судом м. Києва.

  С у д д я: