02.03.2009
Справа №2-470/09 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2009 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
судді
Антипової Л.О.
при секретарі
Шерстюк Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу
ОСОБА_3
, третя особа – Головне управління юстиції у місті Києві, про визнання заповіту недійсним, -
встановив:
Позивач
ОСОБА_1
звернувся з позовом до
ОСОБА_2
про визнання недійсним заповіт свого батька -
ОСОБА_4
,
ІНФОРМАЦІЯ_1
року народження, посвідчений 09 липня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
ОСОБА_3
, посилаючись на те, що було
порушено порядок та спосіб вчинення зазначеного правочину а саме те, що його батько особисто не підписував заповіт, перед посвідченням тексту заповіту його не читав, на підписання заповіту від його імені довіреність не видавав, в тексту заповіту не зазначено характеру хвороби заповідача, яка заважала йому особисто прочитати та підписати заповіт.
Крім того, позивач зазначив, що його батько взагалі не мав наміру залишати заповіт, оскільки не повідомляв його про це. Пізніше позивач доповнив свої позовні вимоги, зазначивши також, що на його думку, посвідчувальний напис нотаріуса на заповіті не відповідає вимогам законодавства України, а волевиявлення заповідача не було вільним.
В судовому засіданні позивач та його представник свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі і просили заповіт
ОСОБА_1
від 09 липня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу
ОСОБА_3
, визнати недійсним із вищезазначених підстав. Щодо взаємовідносин із батьком, позивач
ОСОБА_1
пояснив, що до 2002 року він проживав за кордоном, а після того як повернувся – поселився в квартирі матері на вул. Донецькій в м. Києві, з батьком спілкувався переважно по телефону, інколи – зустрічався в місті, до батька додому приїздив рідко, знає що батько на здоров’я не скаржився.
В судовому засіданні відповідач
ОСОБА_2
та його представник позов не визнали, просили в його задоволенні відмовити посилаючись на те, що текст заповіту повністю відповідає волевиявленню заповідача -
ОСОБА_4
, вимоги законодавства України при його посвідченні були повністю дотримані. Крім того,
ОСОБА_2
пояснив, що з померлим
ОСОБА_4
вони були сусідами більше 30 років, підтримували хороші сусідські відносини, допомагали один одному. В 2008 році
ОСОБА_4
часто і сильно хворів, в зв’язку з чим потребував постійного стороннього догляду, який і надавала йому сім‘я
ОСОБА_2
, оскільки
ОСОБА_4
проживав один, ніхто про нього не піклувався. За час проживання по сусідству сина померлого жодного разу не бачив,
ОСОБА_4
про нього говорити не хотів. Крім того,
ОСОБА_2
пояснив, що виконав і останню волю
ОСОБА_4
, здійснивши обряд його поховання відповідно до волевиявлення останнього.
Відповідач
ОСОБА_3
пояснила, що працює
приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Приблизно за день до посвідчення спірного заповіту їй до офісу зателефонувала незнайома жінка, як пізніше з’ясувалось –
ОСОБА_5
, і попросила про посвідчення заповіту за місцем проживання заповідача, оскільки останній хворіє і не може приїхати до офісу нотаріуса. З’ясувавши що за станом здоров’я заповідач імовірно не зможе особисто підписати текст заповіту, а, можливо, і не зможе його прочитати, вона порекомендувала запросити для участі у посвідченні заповіту цієї особи двох свідків та особу, яка зможе на прохання заповідача підписати за нього текст заповіту. 09.07.2008 року вона, встановивши особу, дієздатність та з’ясувавши дійсне волевиявлення
ОСОБА_4
за місцем проживання останнього, а також те, що він особисто не зможе прочитати та підписати текст заповіту у зв’язку з його хворобою, повідомила про необхідність запросити для участі у посвідченні заповіту свідків та особи, що на його прохання зможе за нього підписати текст заповіту. Отримавши документи осіб, що прийматимуть участь у посвідченні зазначеного заповіту, повернулась до свого робочого місця, де склала проект заповіту, після чого приїхала до квартири
ОСОБА_4
, де в присутності свідків та
ОСОБА_5
, що на прохання заповідача погодилась підписати за нього заповіт, оголосила текст заповіту
ОСОБА_4
, який повністю погодився із ним і зазначив про те, що він відповідає його волевиявленню. Після цього, текст заповіту зачитували вголос та скріпляли своїми підписами
ОСОБА_5
,
ОСОБА_6
та
ОСОБА_7
. Загалом вголос заповіт зачитувався 4 рази і кожен раз заповідач
ОСОБА_4
підтверджував відповідність тексту заповіту його волевиявленню. Відповідач
ОСОБА_3
вважає, що заповіт повністю відповідає волевиявленню заповідача та законодавству України, яке регламентує порядок посвідчення заповітів у таких випадках, в зв’язку з чим в позові просить відмовити.
Представник третьої особи – Головного управління юстиції у місті Києві, в судове засідання не з’явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив..
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 9 липня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
ОСОБА_3
було посвідчено заповіт
ОСОБА_4
, яким він все своє майно заповів
ОСОБА_2
. Як зазначено в тексті цього заповіту в зв’язку з хворобою заповідача на його особисте прохання заповіт підписано та посвідчено на дому за адресою:
АДРЕСА_1
У зв’язку з тим, що
ОСОБА_4
не може особисто прочитати текст заповіту та підписати його в зв’язку з хворобою на його особисте прохання в його та нотаріуса присутності заповіт після прочитання вголос підписано
ОСОБА_5
та посвідчено в присутності свідків
ОСОБА_6
та
ОСОБА_7
, які зачитали цей заповіт вголос та поставили на ньому свій підпис (а. с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_2
року
ОСОБА_4
помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а. с. 9).
Відповідно до частин 1, 4 статі 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Доводи позивача про порушення при посвідченні зазначеного заповіту вимог законодавства України не підтверджені відповідними доказами та спростовуються показами свідків, допитаних в судовому засіданні, письмовими матеріалами справи.
Так, допитана в судовому засіданні свідок
ОСОБА_8
пояснила, що заповідач
ОСОБА_4
є двоюрідним братом її чоловіка, проживав недалеко від них, вони періодично спілкувались, переважно по телефону, інколи навідували
ОСОБА_4
в його квартирі, причому взимку частіше, влітку – рідко, оскільки весь час перебували за містом на дачі.
ОСОБА_4
на здоров’я не скаржився, останній раз перебував в лікарні в лютому 2008 року, завжди поводив себе адекватно, заповіт залишати не збирався.
Свідок
ОСОБА_9
в судовому засіданні пояснив, що інколи навідував
ОСОБА_4
за місцем проживання останнього, який жив сам. Останній раз приходив до нього весною 2007 року, частіше спілкувався по телефону. Психічних розладів у
ОСОБА_4
він не помічав.
Свідок
ОСОБА_5
повідомила суду, що
ОСОБА_4
звернувся до неї, як до юриста, з проханням допомогти йому оформити заповіт, а дізнавшись про те, що посвідчити цей правочин може лише нотаріус – попросив запросити нотаріуса до нього додому, оскільки був дуже слабким самостійно приїхати в нотаріальну контору не міг, на що вона погодилась. Вона почала обдзвонювати по телефону нотаріусів, офіси яких знаходяться недалеко від місця проживання
ОСОБА_4
, але деякі перебували у відпустці, деякі – були завантажені іншою роботою. Однак, коли вона зателефонувала до офісу приватного нотаріуса
ОСОБА_3
, остання повідомила їй, що 09.07.2008 року перша половина дня у неї вільна і вона може виїхати до заповідача для оформлення заповіту. З’ясувавши при цьому причину, через яку заповідач не може самостійно приїхати до її офісу, вона повідомила про те, що можливо для участі у посвідченні заповіту буде необхідність запросити двох свідків та особу, яка на прохання заповідача підпише за нього текст заповіту та попередила про те, що ці особи повинні мати із собою паспорт та інші необхідні документи. Вранці 09.07.2008 року
ОСОБА_5
привезла нотаріуса до
ОСОБА_4
додому, де після їх спілкування віч-на-віч нотаріус повідомила про необхідність участі у посвідченні заповіту свідків та особи, яка на прохання заповідача підпише за нього текст заповіту, та, отримавши документи зазначених осіб, поїхала до свого офісу, де склала проект заповіту. Після цього
ОСОБА_5
знову привезла нотаріуса до будинку
ОСОБА_4
, біля якого їх чекали
ОСОБА_6
та
ОСОБА_7
., які погодились бути свідками при посвідченні заповіту. Процедура посвідчення заповіту відбувалась в присутності
ОСОБА_4
, нотаріуса
ОСОБА_3
, її та свідків
ОСОБА_6
та
ОСОБА_7
. Спочатку нотаріус вголос прочитала текст заповіту і
ОСОБА_4
підтвердив що його зміст відповідає його волевиявленню, потім текст заповіту по черзі вголос читали вона –
ОСОБА_5
,
ОСОБА_6
та
ОСОБА_7
., кожен раз після його прочитання з’ясовуючи у
ОСОБА_4
чи правильно записано в заповіті і лише після отримання стверджувальної відповіді ставили свої підписи. Після підписання заповіту нотаріус завершила його оформлення. Вважає, що заповіт повністю відображає волевиявлення заповідача, яке було вільним.
Допитаний в якості свідка
ОСОБА_6
повідомив суду, що його попросили бути свідком при посвідченні заповіту
ОСОБА_4
, на що він погодився. Посвідчення заповіту відбулось 09.07.2008 року за місцем проживання
ОСОБА_4
в його присутності та присутності інших осіб, зазначених у заповіті. Спочатку нотаріус вголос прочитала текст заповіту і
ОСОБА_4
повідомив, що все записано правильно, після цього текст заповіту вголос зачитала
ОСОБА_5
,
ОСОБА_4
знову підтвердив правильність викладення тексту заповіту, після чого
ОСОБА_5
його підписала. Потім текст заповіту вголос зачитав він –
ОСОБА_6
, і, після підтвердження
ОСОБА_4
правильності тексту заповіту підписав його. Після нього текст заповіту вголос зачитала
ОСОБА_7
.,
ОСОБА_4
знову підтвердив його правильність і вона його підписала. Все викладене в заповіті відповідає вільному волевиявленню заповідача.
Свідок
ОСОБА_7
дала суду аналогічні покази.
Допитана в суді свідок
ОСОБА_10
повідомила суду, що працює в поліклініці № 2 Дніпровського району м. Києва заступником головного лікаря і до неї дійсно звертався
ОСОБА_2
з проханням про надання медичної допомоги його сусіду –
ОСОБА_4
, однак для надання медичної допомоги
ОСОБА_4
на дому до останнього приходив інший лікар.
Як вбачається з довідки поліклініки № 2 Дніпровського району м. Києва № 52 від 21.01.09р., що дійсно
ОСОБА_2
звертався до зазначеного медичного закладу за наданням медичної допомоги
ОСОБА_4
, 1933 року народження 04.06.2008 року та 10.07.2008 року, відкривав двері квартири
ОСОБА_4
медпрацівникам. Аналогічні записи містяться в медичній карточці
ОСОБА_4
, оглянутій в судовому засіданні.
Відповідно до виписки із історії хвороби видно з 04.06.2008 року по 19.06.2008 року
ОСОБА_4
перебував в лікарні із діагнозом: ІХС, дифузний кардіосклероз, аритмія, ГХ ІІ ступеню, двобічна застійна пневмонія, цироз печінки в стадії декомпенсації.
Згідно до лікарського свідоцтва про смерть №
НОМЕР_1
від
ІНФОРМАЦІЯ_2
року
ОСОБА_4
помер
ІНФОРМАЦІЯ_2
року від хронічної серцево-судинної недостатності, ішемічної хвороби серця, атеросклеротичного кардіосклерозу.
Відповідно до статті 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Частина 1 статті 1234 ЦК України передбачає, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (частина 2 статті 1234 ЦК України).
Таким чином, доводи позивача про те, що до посвідчення заповіту заповідач повинен був видати особі, яка підписується за нього на тексті заповіту, довіреність не ґрунтуються на законі.
Відповідно частин 2-6 статті 1253 ЦК України, у випадках, встановлених абзацом 3 частини 2 статті 1248 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов’язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім‘ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено запотів, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У тексті заповіту заносяться відомості про особу свідків.
Відповідно до статті 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 207 ЦК України якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Відповідно до частини 2 статті 1248 ЦК України, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках.
В судовому засіданні встановлено, що заповіт
ОСОБА_4
від 09.07.2008 року посвідчено із дотриманням викладених вимог ЦК України та п. п. 156-158 Інструкції Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що підтверджується текстом заповіту, показами свідків
ОСОБА_5
,
ОСОБА_6
,
ОСОБА_7
., які є послідовними, такими, що повністю узгоджуються між собою та з іншими матеріалами справи. Будь-яких порушень вимог законодавства України щодо форми та змісту посвідчу вального напису нотаріуса, на які посилався позивач, судом не встановлено.
Зазначені докази повністю спростовують доводи позивача про не зазначення в заповіті причин за яких заповідач не міг самостійно підписати та прочитати текст заповіту, оскільки із заповіту видно, що це відбулось через хворобу заповідача. Наявність у
ОСОБА_4
хвороби підтверджена відповідною медичною документацією (медичною карткою, випискою із історії хвороби, лікарським свідоцтвом про смерть) та показами свідків
ОСОБА_5
,
ОСОБА_6
,
ОСОБА_7
. Встановлення характеру хвороби не входить до компетенції нотаріуса.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що зміст заповіту від 09.07.2008 року повністю відповідає волевиявленню
ОСОБА_4
, яке було вільним, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.
Керуючись ст. 203, ч. 4 ст. 207, 215, 1233, ч. 1, 2 ст. 1234, 1247, ч. 2 ст. 1248, 1251, 1252, ч.ч.2-6 ст. 1253, 1257 ЦК України, п. п. 156-158 Інструкції Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст.ст.
60, 208, 209, 213, 215, 218, 294
ЦПК України суд, -
вирішив:
В задоволенні позову
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу
ОСОБА_3
, третя особа – Головне управління юстиції у місті Києві, про визнання заповіту недійсним, відмовити.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через районний суд.
Суддя
Справа №2-470/09 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
02 березня 2009 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
судді
Антипової Л.О.
при секретарі
Шерстюк Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу
ОСОБА_3
, третя особа – Головне управління юстиції у місті Києві, про визнання заповіту недійсним
Керуючись ст. 209 ЦПК України, -
вирішив:
В задоволенні позову
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу
ОСОБА_3
, третя особа – Головне управління юстиції у місті Києві, про визнання заповіту недійсним, відмовити.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через районний суд.
Суддя