доброго дня! що мені робити? Мені 15 років. Дід виганяє мене разом матір'ю на вулицю. Житла у нас немає! Мені ще потрібно школу закінчити! Він уже 3 роки нас лякає, каже, що вижене! Звичайно ні мама, ні я не прописані у будинку! Як себе поводити, чи зможу я найти захист за допомогою закону? Порадьте будь ласка, що робити.
Потрібно всього лиш: налагодити відносини з дідом. Якщо він власник, то має право розпоряджатись своєю власністю як забажає. Ще можна знайти житло в оренду. Крім того, він не може просто так вигнати на вулицю сам - йому потрібно по закону це вчиняти через звернення до суду, тому, як варіант, викликайте поліцію, фіксуйте незаконні дії по вашому виселенню та ще й неповнолітньої. А може він ще які незаконні дії вчиняє (наприклад, тілесні ушкодження, побої чи замах на згвалтування або розбещування неповнолітніх) - то теж звертайтесь про це письмово в поліцію, може тоді відіб'ється йому охота так себе поводити.
Бабуся жива?
А де Ви та Ваша мама зареєстровані та чому там не проживаете?
звертайтесь у управління соціального захисту населення і відділ у справах дітей(орган опіки і піклування).....
Бабуся стоїть на стороні діда. Ми з мамою працюємо, все робимо по дому, але цього їм не вистачає. Вони нічого не допомагають, та ще й вимагають, щоб ми їм платили за житло. Зарплата у матері мала, я ходжу на репетиторство, та ще й їсти щось треба, зараз все таке дороге! ,
там , де преписані, будинку вже давно немає. Так як дід з бабою не доглядають його.
грошей на оренду житла не вистачає, а налагодити відносини з дідом не можливо
Це погано, що ви не зареєстровані (прописані) в цьому будинку, виходить, що у вас із мамою немає навіть права проживати в цій квартирі без згоди власників. Але виселити дідусь зможе тільки в судовому порядку. Де знаходиться той будинок, в якому ви зареєстровані і кому він належав, і що з ним сталося?
Будинок зруйнований повністю, знаходився у селі, належав бабусі, але ми там були преписані. Коли поміняли житло, дід приписувати нас не захотів, адже боїться, що ми його вкрадем, однак це смішно. Щоб ви зрозуміли він просто скупий.
ми в них нічого не берем ( ні їсти, ні грошей не просимо) . Нам виділили кімнатку, де ми проживаємо. А будинок великий 200 кв.м. В них одна єдина донька - моя мама, але ставляться вони як до нерідної, обзивать, ображають словами.
Ви чогось не договорюєте чому таке ставлення до єдиної дочки, або ви чогось не знаєте. Бути скупим - це не гріх, це право кожного. Будьте ви скупа - ніхто не забороняє, якщо є з чого. А нічого не здобути в житті самому (навіть на оренду іншого житла) і лише критикувати інших та ще й значно старших людей - це не правильно, не поважно до старших - так щастя не здобудете ніколи, оскільки і до вас можуть ставитись аналогічно неповажно. Тим більше, що після смерті все одно дочка успадкує це майно своїх батьків (якщо тне буде заповіту на інших осіб).