№1.Хто із перерахованих нижче осіб є суб’єктом фінансових правовідносин:
Працівник бюджетної установи, який отримує заробітну плату.
Національний банк України, який приймає рішення щодо затвердження Регламенту
Ради Національного банку України, положення про Аудиторський комітет та інші
робочі органи Ради Національного банку;
- Громадянин, який придбав в магазині холодильник, 20 відсотків від вартості якого
складає податок на додану вартість?
Відповідь обґрунтуйте.
Предметом регулювання фінансового права виступають відносини у сфері фінансової діяльності. Регулюючи такі відносини, фінансове право визначає права та обов'язки їх учасників - юридичних та фізичних осіб, що беруть участь у фінансовій діяльності. Отже, такі учасники виступають суб'єктами фінансового права. Фінансово-правові норми екстраполюються у конкретних суспільних відносинах, які внаслідок правореалізації стають фінансовими правовідносинами.
Відповідно, суб'єкти фінансового права можуть виступати здебільшого суб'єктами конкретних фінансових правовідносин. Можна сказати, що суб'єкт фінансового права та суб'єкт фінансових правовідносин певною мірою співвідносяться як загальне і конкретне. Разом з тим не завжди суб'єкти фінансового права стають суб'єктами фінансових правовідносин. До уваги необхідно брати правосуб'єктність у фінансовому праві. Суб'єктами права виступають фізичні або юридичні особи, поведінка яких регулюється нормами права за наявності у них ознак правоздатності і дієздатності. Поняття організації або юридичної особи у правовідносинах, у тому числі й фінансових, є досить широким. Для всіх суб'єктів такого роду характерна організаційна єдність, яка й дає підстави називати їх організаціями. Правами юридичних осіб у фінансових відносинах наділені:
держава в цілому; державні органи, що діють як окремі утворення в межах встановленої компетенції; органи місцевого самоврядування; підприємства, установи (у тому числі бюджетні), об'єднання тощо. У своїх взаємовідносинах та у відносинах з громадянами юридичні особи виступають як єдиний суб'єкт, внутрішня структура якого не має значення для осіб, що вступають з ним у відносини.
Учасники правовідносин мають бути наділені такою спеціальною юридичною властивістю, як правосуб'єктність, тобто спроможністю бути носієм прав та обов'язків, здійснювати їх та відповідати за їх реалізацію, що суперечить встановленим правовим нормам. Правосуб'єктність включає правоздатність та дієздатність. Отже, суб'єктами фінансового права виступають фізичні або юридичні особи, поведінка яких регулюється нормами фінансового права за наявності у них ознак правоздатності і дієздатності.
Громадянин Петренко , який є рриватним підприємцем не сплатив суму самостійного визначеного грошового зобов'язання і вже більше як рротчгом 30 календарних днів , наступних за останнім днем строку сплатит суми грошового зобов'язання не надав ніяких пояснень. Які наслідки можуть настати для громадянина Петренка в данній ситуації?
п. 54.1 ПКУ зазначено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання і/або пені, яку зазначає в податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені ПКУ строки. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.
Виходить, у платників податків обов’язок нараховувати пеню виникає лише тоді, коли її суму є де показати у відповідній податковій декларації (уточнюючому розрахунку). Це твердження звучить в унісон із роз’ясненнями податківців з ІПК ДФСУ від 19.11.2018 р. № 4883/6/99-99-07-02-01-15/ІПК, у якій вони зазначають: оскільки уточнюючий розрахунок із ПДВ не містить рядка чи поля для відображення суми пені, то її нараховують податківці.
Власне, навіть якщо в платника був обов’язок нарахувати пеню, але він цього не зробив, то пеню нарахують податківці. Так, у роз’ясненні з категорії 138.02 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.sfs.gov.ua), що діяло до 01.01.2019 податківці наголосили:
«Якщо суб’єкт господарювання, який до початку перевірки контролюючого органу самостійно виявив факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів та надав уточнюючу декларацію (розрахунок) після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного Податковим кодексом України, проте не нарахував та не сплатив суму пені, контролюючим органом самостійно нараховується пеня».
Головний бухгалтер підприємства своєчасно подав до податкового органу відповідну декларацію. Але через рік головний бухгалтер не зміг підтвердити розрахунки, наведені у цій декларації, наявними документами обліку, що свідчило про заниження суми податкових зобов’язань підприємства. Тоді контролюючий орган самостійно визначив суму податкового зобов’язання платника податків. Обґрунтуйте, чи є правомірними дії податкового органу? Яка відповідальність передбачена у такому випадку і до кого вона буде застосована?
Задачки - платно.
Ви - юрисконсульт суб’єкта підприємницької діяльності зі статусом юридичної особи. Ваше підприємство займається купівлею та продажем жіночого, чоловічого та дитячого одягу. Які види податків будуть стягуватися з Вашого підприємства? Чи має Ваше підприємство право на пільги? Надайте консультацію з посиланням на чинне законодавство.